5-4093к12 Про одержання хабара старшим дільничним інспектором МВ УМВС України за відмову в порушенні кримінальної справи - 09.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2012 року.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 10 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної служби строком на 3 роки.

У відповідності до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України вирішено питання судових витрат і долю речових доказів по справі.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 22 червня 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 12 000 гривень, з позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, які пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, будучи службовою особою - старшим дільничним інспектором Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, 30 вересня 2011 року, близько 18.30 години, у службовому кабінеті по вул. С.Бандери, 9 в м. Ковелі, під виглядом благодійного внеску для органів внутрішніх справ, отримав від громадянки ОСОБА_2 частину хабара в сумі однієї тисячі гривень за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно сина останньої ОСОБА_3

1 жовтня 2011 року, приблизно о 14.30 годині, ОСОБА_1 у службовому кабінеті по вул. С.Бандери, 9 в м. Ковелі, отримав від громадянки ОСОБА_2 другу частину хабара в сумі дві тисячі гривень, після чого був затриманий працівниками Управління СБУ у Волинській області.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості. Вважає, що судом першої інстанції було безпідставно перекваліфіковано злочинні дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки при залишенні апеляції прокурора без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, при встановлених у вироку місцевого суду обставинах, відповідають фактичним даним, підтверджені розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами, і є правильними та обґрунтованими.

Судом першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи та дана відповідна кваліфікація діям засудженого.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 368 КК України.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо допущення судом порушень кримінального закону в частині встановлення фактичних обставин справи та їх кримінально-правової оцінки, розцінюються колегією суддів як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах Закону.

Виходячи з положень п. 4 примітки до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається одержання службовою особою незаконної винагороди з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 хабара саме за не порушення кримінальної справи щодо її сина ОСОБА_3, а отже, права та законні інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в даному випадку постраждати не могли. Вимога ОСОБА_1 про давання хабара була спрямована не проти законних прав чи інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а на задоволення інтересів останніх, які не відповідали закону. Отже ОСОБА_2 давала хабара не з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, а з метою уникнення відповідальності її сином - ОСОБА_3 за спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Такого змісту дії засудженого не характеризуються наявністю в них ознак вимагання хабара, а отже, в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 368 КК України - одержання хабара, поєднаного з вимаганням, у зв'язку із чим дії ОСОБА_1 правильно перекваліфіковано судом з ч. 3 на ч. 1 ст. 368 КК України.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій він порушував питання також про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Згідно ст. 365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах поданої апеляції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Задовольняючи апеляцію прокурора суд правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається, щодо призначеного судом першої інстанції покарання засудженому, то апеляційний суд визнав його м'яким, таким, що не відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, та задовольнив апеляцію прокурора в цій частині.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 12 000 гривень, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, цей суд обґрунтовано визначив ступінь тяжкості цього злочину не лише за його класифікацією, а взяв до уваги і конкретні обставини справи та особу засудженого, а саме те, що він до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновку апеляційного суду щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що наведені у доводах касаційної скарги обставини, не містять якісних характеристик, які б збільшували ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочину та давали б підстави для скасування вироку суду через м'якість призначеного йому покарання.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставні.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_1, і зокрема в частині призначеного засудженому покарання, з боку апеляційного суду не виявлено.