Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Леона О.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 липня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 березня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алупки Автономної Республіки Крим, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк два роки; за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК - на строк сім років шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 209 КК - на строк сім років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК - на строк чотири роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Цим же вирком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду і призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк один рік; за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 209 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк два роки шість місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк два роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, на строк три роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, і з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про судові витрати.

В решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він протягом 2006-2007 років за попередньою змовою з ОСОБА_2 шляхом зловживання службовою особою службовим становищем організував заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі - правом власності на будівлю спального корпусу ТОВ "Таяр" на вул. Щербакова, 20 у м. Ялті Автономної Республіки Крим загальною вартістю 2 668 473 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 у серпні 2007 шляхом обману ОСОБА_2 та зловживання його довірою підбурив останнього повторно до дачі хабара прокуророві Автономної Республіки Крим у виді комп'ютерної техніки і телевізора з рідкокристалічним екраном нібито за сприяння у приховуванні незаконного заволодіння будівлею спального корпусу ТОВ "Таяр", але вказані предмети привласнив.

Заволодівши в результаті розкрадання будівлею спального корпусу ТОВ "Таяр", ОСОБА_1 20 лютого 2008 року продав цей об'єкт нерухомості ТОВ "Компанія Софія Крим" за 753 200 грн, тим самим легалізувавши доход, одержаний злочинним шляхом, у великих розмірах.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості і правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо нього у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання і направити справу на новий апеляційний розгляд, оскільки вважає, що апеляційний суд безпідставно пом'якшив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 в їх учиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 369 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому та особі засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Мотивуючи можливість призначення засудженому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, апеляційний суд належно обґрунтував своє рішення позитивними даними про особу засудженого, його віком і станом здоров'я, такими пом'якшуючими покарання обставинами, як: повне відшкодування завданої злочинними діями шкоди та наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, тобто обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів.

Отже, доводи прокурора про те, що апеляційний суд при призначенні покарання чогось не врахував, є безпідставними, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.