5-4342км12 Про вимагання та одержання хабара, скоєне за попередньою змовою двома працівниками міліції - 09.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_5 на вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2012 року, а також за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на цю ж ухвалу щодо засуджених.

Зазначеним вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

за ч. 2 ст. 368 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і владних повноважень у правоохоронних органах, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання "капітан міліції";

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

На підставі ст. 54 КК України позбавлений спеціального звання "майор міліції".

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_5 змінено. На підставі ст. 75 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на них обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_8 та ОСОБА_5, які обіймали посади начальника сектору та старшого оперуповноваженого Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сакського міського відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим та мали спеціальні звання - капітан та майор міліції відповідно, будучи службовими особами, представниками влади, суд першої інстанції визнав винуватими в одержанні хабара повторно за вказаних у вироку обставин.

Зокрема, 31 березня 2011 року приблизно о 13-й год., ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, біля будинку на вул. Леніна, 27 у м. Саках Автономної Республіки Крим, запропонував ОСОБА_7 передати їм хабар у розмірі 5 000 грн за непритягнення його і ОСОБА_9 до кримінальної та адміністративної відповідальності за результатами перевірки заяви ОСОБА_10 щодо них за фактом незаконної господарської діяльності, пов'язаної з роботою автостоянки, без необхідних документів.

4 квітня 2011 року приблизно о 14-й год. 15 хв. ОСОБА_7 перерахував гроші в розмірі 4960,32 грн на розрахунковий рахунок, що належав СПД ОСОБА_11, реквізити якого надав ОСОБА_5

Крім того, засуджені з метою повторного отримання від потерпілого хабара на тих же умовах 15 квітня 2011 року приблизно об 11-й год. 30 хв. запропонували останньому передати їм 20 000 грн., а згодом збільшили суму хабара до 25 000 грн.

Так, 26-го та 27 квітня 2011 року ОСОБА_7, перерахував на зазначений засудженими розрахунковий рахунок на ім'я ОСОБА_12 частину обумовленої суми хабара двома платежами на загальну суму 9965 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо засуджених та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Прокурор посилається на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених унаслідок м'якості. Вказує на безпідставне звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував тяжкості вчиненого злочину, віднесеного згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 своєї вини не визнали, не розкаялись у вчиненому. Звертає увагу на те, що апеляційний суд розглянув і частково задовольнив апеляцію потерпілого ОСОБА_7, однак останній своєю заявою від 3 квітня 2012 року просив його апеляцію не розглядати у зв'язку з тим, що він її не подавав.

У касаційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Засуджений посилається на однобічність і неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та Конституції України (254к/96-ВР) . При цьому, наводячи свій аналіз наявних у справі доказів, вказує на те, що вирок суду ґрунтується на неналежних доказах та суперечливих показаннях потерпілого, на підставі яких суд дійшов хибного висновку про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 також посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на недоведеність його винуватості у вчиненні злочину та недопустимість ряду доказів у справі, покладених судом в основу обвинувального вироку. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу і заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, пояснення захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7, які просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.

Перевірка викладених у касаційних скаргах посилань на неповноту і однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відноситься, оскільки скасувати або змінити рішення суд касаційної інстанції може лише на підставах, визначених у ч. 2 ст. 398 КПК України. Отже, при розгляді доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в одержанні хабара, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильним.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на даних, що містяться в показаннях: потерпілого ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 неодноразово вимагали у нього хабар за невжиття заходів щодо документування факту порушення збирання грошей за паркування автотранспорту в м. Саках; свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27; в оголошених у порядку ст. 306 КПК України показаннях свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, які підтвердили показання потерпілого ОСОБА_7; у протоколах процесуальних дій та інших матеріалах у справі.

Підстав вважати, що вищезазначені свідки та потерпілий обмовили засуджених у вчиненні злочину, за яких їх засуджено, немає.

Сукупністю вищенаведених та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об'єктивності, спростовуються доводи засуджених у касаційних скаргах про їх непричетність до протиправних дій.

Суд усебічно та повно дослідив усі надані докази й висунуті на свій захист доводи ОСОБА_8 та ОСОБА_5, дав їм належну оцінку і правильно кваліфікував дії останніх за ч. 2 ст. 368 КК України.

Доводи в касаційних скаргах про недопустимість ряду доказів у справі, покладених судом в основу обвинувального вироку, ретельно перевірялись як судом першої інстанції, так і апеляційним судом і підтверджені не були. Крім того, згідно зі ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Під час перевірки матеріалів справи касаційний суд установив, що суд першої інстанції вимог зазначеного закону дотримався.

Посилання прокурора на те, що суд призначив засудженим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 368 КК України покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засуджених, не ґрунтуються на переконливих доводах.

Звільняючи засуджених від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 75 КК України і дійшов висновку про можливість виправлення їх без відбування покарання, проаналізувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винних, усі обставини справи, та належним чином обґрунтував прийняте рішення.

Призначене ОСОБА_8 та ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність розгляду апеляційним судом апеляції потерпілого ОСОБА_7 як такої, яку він не подавав, то потерпілий до касаційного суду подав заяву від 9 жовтня 2012 року (вх. № 11016/0/30-12 від 09.10.2012), в якій він стверджує, що його апеляційну скаргу, розглянуту апеляційним судом, він подав особисто, а долучена до матеріалів справи заява від 3 квітня 2012 року стосувалась іншої скарги.

Інших причин для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у касаційних скаргах не зазначено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень щодо засуджених відсутні, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційних скарг має бути відмовлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2012 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_5 - без зміни.