Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Вергізова Л.А.,

скаржника ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2012 року матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2012 року,

заступник начальника ПМ - начальник СВ ПМ ДПІ у Малиновському районі міста Одеси постановою від 31 жовтня 2012 року порушив кримінальну справу щодо директора ТОВ «Добро Пласт» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно з цією постановою, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину, а підставами - достатні дані, які вказують на те, що директор ТОВ «Добро Пласт» не включив до складу скоригованого валового доходу за 1-й квартал 2012 року, суму отриманого доходу за відвантажені товари у зазначеному податковому періоді в розмірі 8 864 373 грн, внаслідок чого занизив податок на прибуток на суму 2 216 093 грн, що становить особливо великий розмір.

Малиновський районний суд міста Одеси за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 погодився з її доводами й своєю постановою від 23 грудня 2012 року скасував постанову слідчого.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 20 лютого 2012 року постанову суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог ст. 236-8 КПК України вдалися до оцінки доказів, що не передбачено законом на даній стадії кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Вергізової Л.А. на підтримання касаційної скарги та прохання залишити судові рішення без зміни, пояснення ОСОБА_1, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Із положень ст. 94 КПК України випливає, що кримінальна справа порушується тоді, коли для цього є достатні дані, які вказують на ознаки протиправного кримінально-караного діяння й зумовлюють необхідність відкриття процедури кримінального провадження для їх дослідження. При цьому слід зауважити, що для порушення справи закон вимагає наявність сукупності лише первинних даних, які в подальшому мають всебічно досліджуватись в ході досудового слідства та під час розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. У якості достатніх даних, що слугували підставами до порушення кримінальної справи, стали аналітична довідка від 24.052012, декларація з податку на прибуток ТОВ «Добро Пласт» за 1-й квартал 2010 року, реєстраційна справа та податкова звітність, постанова Господарського суду Одеської області від 04.02.2012 року про визнання ТОВ «Добро Пласт» банкрутом, виписка АБ «Південний» про рух грошових коштів по рахунку підприємства, документи фінансово-господарської діяльності, пояснення головного бухгалтера ТОВ «Добро Пласт», пояснення бухгалтера ОСОБА_3, пояснення старшого економіста ОСОБА_2, що вказують на ознаки ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 13 ст. 236-8 КПК України суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, перевіряє, чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі.

Зважаючи на зазначені положення закону та обставини, що слугували підставами до порушення кримінальної справи, суд мав би з'ясувати, чи достатньо даних для початку процедури кримінального переслідування. Перевірити, що послужило приводами до порушення справи, чи можливо було без використання передбачених кримінально-процесуальним законом засобів доказування визначити правову природу дій ОСОБА_1 та їх наслідки.

Натомість як убачається зі змісту постанови та ухвали, суди по суті проаналізували матеріали перевірки та у своїх рішеннях виклали висновок про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому винного діяння не був суб'єктом даного злочину. Таким чином, суди вдалися до оцінки даних перевірки, що на даній стадії кримінального провадження не здійснюється, і є неприпустимим.

З огляду на викладене постанова районного суду від 8 лютого 2012 року та ухвала апеляційного суду від 20 лютого 2012 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду з урахуванням наведених підстав та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2012 року, прийняту за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника ПМ - начальника СВ ПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2012 року, скасувати, і направити справу на новий судовий розгляд.