Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Сингаївська А.О.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого що

не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 703,20 грн. у рахунок відшкодування судових витрат на користь держави.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 4 листопада 2011 року в парку ім. Лесі Українки у м. Луцьку по вул. Глушця незаконно придбав шляхом привласнення знайденого пакета з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, який, незаконно зберігаючи у предметах свого одягу, переніс на пр. Молоді. Там приблизно о 13:05 частину цього наркотичного засобу (який у перерахунку на суху речовину становив 4,17 г) ОСОБА_5 незаконно збув ОСОБА_6 за 150 грн.

8 листопада 2011 року ОСОБА_5, діючи повторно, незаконно зберігаючи у предметах свого одягу канабіс, переніс на пр. Молоді в м. Луцьку два паперові згортки з цим наркотичним засобом, частину якого вагою 3,54 г у перерахунку на суху речовину незаконно збув ОСОБА_6 за 120 грн. Іншу частину канабісу вагою 1,24 г у перерахунку на суху речовину, який ОСОБА_5 незаконно зберігав при собі з метою збуту, приблизно о 15:40 цього ж дня вилучили працівники міліції під час поверхневого обшуку.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує на безпідставність застосування судом до ОСОБА_5 положень статей 69, 75 КК України, оскільки вчинений ним злочин є умисним, корисливим і тяжким, що становить підвищену суспільну небезпеку. Також вважає ухвалу апеляційного суду немотивованою та такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 307 КК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

На підставі наявних у справі доказів, які в судовому засіданні досліджувались у порядку ст. 299 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307 КК України та призначив засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, звільнивши ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням тривалістю 3 роки та з покладенням на засудженого обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Проте призначене засудженому покарання, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, мотивувати призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК (2341-14) . Згідно з ч. 1 ст. 69 КК суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК (2341-14) , за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Так, призначаючи ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, суд урахував, як убачається з вироку те, що ОСОБА_5 щиро розкаявся й активно сприяв розкриттю злочину, раніше не мав судимості, позитивно характеризується, працевлаштований, збув незначну кількість наркотичного засобу, а також суд урахував відсутність тяжких наслідків та обставин, які обтяжують покарання.

Як убачається з матеріалів справи прокурор, який брав участь у розгляді судом першої інстанції у своїй апеляції зазначав і про те, що призначене ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості. Просив скасувати вирок районного суду та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_5 реальне покарання.

Під час перевірки справи, суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 377 КПК України, без наведення ґрунтовних мотивів на спростування цих доводів прокурора, погодився з висновком районного суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання. При цьому суд не врахував, що злочин, інкримінований ОСОБА_5, віднесений до категорії тяжких, дії останнього, пов'язані зі збутом наркотичного засобу, становлять підвищену суспільну небезпеку. Не мотивував суд і того, яким чином зазначені у вироку обставини звільнення від відбування покарання співвідносяться з характером діяння та даними про особу засудженого, про що у своїй апеляції зазначав і прокурор.

Апеляційна інстанція, переглядаючи вирок за апеляцією прокурора з приводу м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання, на зазначені недоліки уваги не звернула. В ухвалі апеляційного суду також не зазначені переконливі мотиви щодо можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин колегія суддів уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, за результатами якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині за тих самих обставин та даних про особу винного, то звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати неправильним.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, і справу направити на новий апеляційний розгляд.