Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,

з участю прокурора Деруна А.І.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2012 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого вироком

Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької

області від 22 грудня 2011 року за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі, звільненого

від відбування покарання з випробуванням на

підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1

рік 6 місяців,та покладенням на нього певних

обов'язків.

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового складання, призначеного за цим вироком та попереднім вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2011 року у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього певних обов'язків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «БРЕД» виконавчого комітету Хмельницької міської ради на відшкодування матеріальної шкоди 2409,68 гривень.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2011 року постановлено виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, в період часу з 20 жовтня 2011 року по 29 листопада 2011 року повторно вчинив ряд крадіжок решіток дощеприймальних колодязів на території м. Хмельницького, спричинивши матеріальну шкоду КП «БРЕД», на балансі якого перебували зазначені решітки, на загальну суму 2409,68 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду і пом'якшення призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував конкретні обставини справи та його особу, в зв'язку з чим просить застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, при встановлених у вироку обставинах, відповідають фактичним даним, підтверджені розглянутими у судових засіданнях суду першої й апеляційної інстанцій доказами, і є правильними та обґрунтованими.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо допущення судом апеляційної інстанції порушень загальних засад призначення покарання розцінюються колегією суддів як безпідставні, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій він порушував питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Згідно ст. 365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах поданої апеляції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Задовольняючи апеляцію прокурора суд правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, яке він має відбувати реально, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд обґрунтовано визначив ступінь тяжкості цього злочину не лише за його класифікацією, а взяв до уваги і фактичні обставини справи, а саме кількість епізодів злочинної діяльності, їх системності, небезпечності дій засудженого, що створювали реальні загрози для безпеки дорожнього руху під час керування автотранспортним засобом, а також те, що ОСОБА_1 судимий за вчинення тотожних злочинів, характеризується негативно, зловживає спиртними напоями.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновку апеляційного суду щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 більш м'якого покарання.

Колегія суддів вважає, що наведені у доводах касаційної скарги обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, не містять якісних характеристик, які б зменшували ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та давали б підстави для пом'якшення призначеного йому покарання.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставні.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_1, і зокрема в частині призначеного засудженому покарання, з боку апеляційного суду не виявлено.

керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення