Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2012 року щодо нього.

Вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 07.03.2007 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315, ст. ст. 69, 70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 березня 2007 року і остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що 26 серпня 2007 року о 19 годині на АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які засуджені за вчинення даного злочину вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2008 року, під час проведення працівниками міліції огляду вантажного автомобіля, шляхом вільного доступу, таємно викрали з нього належне ТОВ «Пролінг» майно, на загальну суму 2801 гривень 94 копійки.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на нове розслідування. В обґрунтування своїх вимог вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального права, які, на його думку полягають у тому, що Російською Федерацією надавався дозвіл на його екстрадицію лише для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України, а за ч. 2 ст. 185 КК України - не надавався. Вважає, що його тримання під вартою є незаконним, оскільки по даній кримінальній справі йому взагалі не обирався запобіжний захід.

Також засуджений у скарзі наводить доводи щодо невідповідності висновків судів фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Вважає, що в його діях відсутня об'єктивна сторона складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

На думку засудженого, судом було порушено визначений порядок дослідження доказів по справі, оскільки він був позбавлений права давати пояснення та виступати в судових дебатах.

Крім того, вважає, що апеляційний суд, необґрунтовано залишивши його апеляцію без задоволення, не перевірив всіх її доводів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевірка однобічності, неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених в судових рішеннях фактичним обставинам справи, на які є посилання в касаційній скарзі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України не є предметом перегляду справи в суді касаційної інстанції, тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. В зв'язку з наведеним, доводи касаційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги засудженого, в тому числі і ті, що стосуються правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 та законності його екстрадиції є аналогічними доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, за результатами розгляду якої було постановлено відповідну ухвалу апеляційним судом.

Зазначена ухвала апеляційного суду за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній правильно викладено суть апеляції, надано аналіз доказів та наведені докладні мотиви прийнятого рішення, а також зазначено підстави, через які подані апеляції засудженого та його захисника визнано необґрунтованими. Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд дав поверхневу оцінку доводам апеляції та належним чином не мотивував свого рішення не відповідають дійсності і спростовуються самою ухвалою апеляційного суду.

Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи касаційної скарги про те, що засуджений був позбавлений права давати пояснення в суді і виступати в судових дебатах. Такі його твердження спростовуються протоколом судового засідання від 05.07.2011 року (т. 2 а.с. 226, 232 - 234).

Покарання ОСОБА_5 призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України та є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2012 року щодо нього - без зміни.