Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Лагнюка М.М.,суддів Дембовського С.Г. та Суржка С.А.,за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 січня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2012 року.

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 січня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 статті 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 статті 76 КК України.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за частиною 2 статті 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та займатися організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 статті 76 КК України.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрати на проведення фізико-хімічної експертизи та витрати на проведення криміналістичної експертизи відеозвукозапису на загальну суму в розмірі 7984,52 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2012 року вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 січня 2011 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку рішення суду про кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за частиною 2 статті 368 КК України - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та службовою особою, яка займає відповідальне становище.

В решті вирок міськрайонного суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 4 грудня 2008 року приблизно о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_5, будучи на посаді начальника сектора карного розшуку Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області, за попередньою змовою з ОСОБА_6, який перебував на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області, та ОСОБА_7, яка займала посаду старшого дізнавача сектора дізнання Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області, вимагали від ОСОБА_8 під загрозою притягнення його до кримінальної відповідальності незаконну матеріальну винагороду - хабар, який вони отримали від останнього в розмірі 10000 грн в приміщенні кафе «Джермук», що розташоване в м. Нова Каховка.

В касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засуджених та доведеність їх вини, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити справу на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засуджених внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог посилається на безпідставне звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд не врахував тяжкість вчиненого ними злочину та неправомірно визнав обставинами, що пом'якшують покарання, дані, які характеризують їх особу, та щире каяття ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Також вказує на порушення вимог статей 334, 377 КПК України та статті 54 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково та просила ухвалу апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості в інкримінованому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочині відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 2 статті 368 КК України злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м'якості та неправильне застосування кримінального закону через звільнення їх від відбування покарання з випробуванням необґрунтовані.

Згідно з частиною 1 статті 75 КК України, якщо суд при призначені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він вправі прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, призначаючи засудженим покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільняючи їх від призначеного покарання, місцевий суд дотримався вимог закону та врахував ступінь тяжкості злочину, відсутність тяжких наслідків, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 - притягнення до кримінальної відповідальності вперше, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - притягнення до кримінальної відповідальності вперше та щире каяття, дані про їх особи, а саме: те, що вони позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання, наявність на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - двох малолітніх дітей. Зважено на відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Крім того, згідно до частини 2 статті 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 статті 66 КК України.

Отже, посилання прокурора про визнання судом обставинами, що пом'якшують покарання даних про особу засуджених є неспроможними.

Що стосується тверджень касаційної скарги прокурора про незастосування судом до засуджених вимог статті 54 КК України, то вони необґрунтовані.

Відповідно до статті 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Таким чином кримінальний закон встановлює, що позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є правом, а не обов'язком суду.

До того ж прокурором у поданій ним касаційній скарзі не наведено змістовних доводів на підтвердження необхідності застосування до засуджених положень вказаного закону.

Відтак, порушень при звільненні від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судом першої інстанції, у тому числі й порушень вимог статті 334 КПК України, як на цьому наполягає прокурор, а також апеляційним судом не допущено. Призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи попри їх сукупність та зміст не спростовують правильність визначення судом форми відбування покарання та можливість виправлення засуджених за умови звільнення від відбування покарання з випробуванням й покладенням ряду обов'язків.

До того ж доводи касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією вимог статті 377 КПК України є неспроможними.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про зміну вироку суду першої інстанції відповідно до вимог статті 377 КПК України належно його мотивував, врахував тяжкість злочину, особи винних, обставини, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, а відтак касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 січня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2012 року щодо засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області - без задоволення.