5-4029км12 Про наїзд на пішоходів, які рухалися в попутному з автомобілем напрямку та по смузі руху автомобіля, внаслідок чого потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх миттєва смерть - 04.10.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 4 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2012 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено, обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 23 листопада 2002 року, приблизно о 21 год. 45 хв., керуючи автомобілем «Ніссан Сані» в с. Бровки-1 Андрушівського району Житомирської області, під час руху на вул. Леніна в умовах темноти та недостатньої видимості порушив вимоги п. п. 2.3(б), 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не вибрав безпечної швидкості руху для даних умов, не маючи технічної можливості уникнути зіткнення, скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які рухалися в попутному з автомобілем напрямку та по смузі руху автомобіля.

Внаслідок даної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх миттєва смерть.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановленого вироку, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а саме безпідставне застосування ст. 69 КК України до додаткового покарання невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд у порушення вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав обвинувачення, яке визнав частково недоведеним.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Судом першої інстанції вищевикладена норма закону дотримана не була. Визначаючи винним ОСОБА_1, суд у мотивувальній частині вироку допустив суттєві суперечності. Так, на початку мотивувальної частини вироку суд зазначив про те, що ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3(б),12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть. Тобто, суд фактично констатував порушення засудженим певних обов'язкових до виконання правил безпеки дорожнього руху.

Проте, у кінці мотивувальної частини вироку зазначено, що суд виключає з обвинувачення порушення ОСОБА_1 п. п. 2.3, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів, які б підтверджували, що він під час керування автомобілем відволікався від керування транспортним засобом і не реагував на зміну дорожньої обстановки, та що підсудний не мав технічної можливості уникнути ДТП, оскільки за даних дорожніх умов не був спроможний об'єктивно виявити небезпеку для руху та прийняти міри до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу.

Такі твердження суду також суперечать наведеному у вироку доказу - висновку додаткової судової авто технічної експертизи №2409, згідно якого вибрана водієм ОСОБА_1 швидкість руху 50-60 км/год не відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху в даних дорожніх умовах (темна пора доби, туман), з яким суд погодився. Саме така обставина передбачена п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , який суд виключив з обвинувачення.

За Правилами дорожнього руху дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість в напрямку руху, а дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами.

Таким чином, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, допустив суперечності при складанні вироку та у правовій оцінці дій засудженого.

Крім того, призначаючи покарання засудженому із застосуванням ст. 75 КК України, суд не звернув уваги на попереднє рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2006 року (т. 1 а. с. 441-443), яким вирок щодо ОСОБА_1 було скасовано у тому числі за м'якістю призначеного із застосуванням ст. 75 КК України покарання.

За таких обставин призначене покарання є м'яким, вирок суду не може бути визнаний законним і обґрунтованим, а тому судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суд повинен всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, і постановити рішення, яке було б обґрунтованим та відповідало б вимогам закону.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.