Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І., за участю прокурора Таргонія О.В., засудженого ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 та за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2012 року щодо нього.

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2011 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимостей,

за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2-3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_6 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він в 2000 році, працюючи соціальним працівником Територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Замостянської районної ради м. Вінниці, почав надавати соціальну допомогу на дому пенсіонерці ОСОБА_8, 1922 року народження, яка мешкала за адресою АДРЕСА_1.

Приблизно в цей час у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння майном ОСОБА_8 в особливо великих розмірах, а саме належної останній на праві власності квартирою АДРЕСА_1. З метою реалізації свого умислу ОСОБА_5 повинен був увійти в довіру до ОСОБА_8, зібрати повну інформацію щодо існуючих правонаступників, вжити заходів до погіршення стосунків ОСОБА_8 з сусідами, близькими родичами та іншими особами, що мали вплив на неї, після чого шляхом психічного впливу переконати передати йому право на належне їй майно.

Так, в період часу приблизно з 2000 по 2003 рік, ОСОБА_5 умисно систематичного спілкування з ОСОБА_8, зібравши достатню інформацію щодо її оточення, відносин з сусідами та близькими родичами, а також спадкоємиці - ОСОБА_6, яка являлась племінницею ОСОБА_8 та правонаступником згідно складеного раніше заповіту, маючи прямий умисел, направлений на придбання права на майно, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_8, з корисливих спонукань, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ними в ході спілкування, ввівши останню в оману щодо свого дійсного фінансово-матеріального стану, здійснюючи психологічний вплив та переконавши ОСОБА_8 в недобросовісності намірів ОСОБА_6, тим самим припинивши будь-які відносини між ними, схилив останню до скасування попереднього заповіту.

Після цього, ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання права на квартиру ОСОБА_8, схилив останню до оформлення 6.03.2004 року на його користь заповіту ОСОБА_8 вищевказаної квартири вартістю 58886 гривень 75 копійок станом на 1 квартал 2004 року, вводячи в оману учасників оформлення заповіту щодо відсутності у останньої родичів та дійсних своїх злочинних намірів.

Однак довести свій злочинний умисел до кінця, тобто отримати можливість користуватися, володіти і розпоряджатися чужим майном, а саме квартирою ОСОБА_8, ОСОБА_5 не зміг, з причин, що не залежали від його волі.

Згідно висновку експерта № 26 від 24.02.2009 року ринкова вартість квартири в АДРЕСА_1, станом на 1квартал 2004 року становить 11049 доларів США, що по курсу НБУ України становить 58886 гривень 75 копійок, та більше ніж в 600 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 06.03.2004 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2011 року залишено без зміни, а апеляції прокурора та засудженого - без задоволення.

В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи винність ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Зазначає, що апеляційний суд належним чином не врахував, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий корисливий злочин, при цьому, свою вину не визнав. Відсутність судимості та позитивна характеристика, які визнані судом першої інстанції обставинами, що пом'якшують покарання, на думку прокурора, є лише обставинами, які характеризують особу. Вказує на думку потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, оскільки їй не відшкодована заподіяна злочином шкода.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_5 не погоджується з його доводами, вважає їх безпідставними, а себе невинним у інкримінованому йому злочині, а тому просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.

При цьому, заперечує свою вину у вчиненому інкримінованого йому злочині, вказує на однобічність та неповну досудового та судового слідства та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, стверджує, що суд безпідставно відкинув його показання та показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших; не встановив наявність у нього умислу на заволодіння квартирою ОСОБА_8 шахрайським шляхом; вважає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, а також інших клопотань засудженого та його захисника. Апеляційний суд так належним чином не відреагував на доводи його апеляції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційні скарги прокурора та засудженого, просив судові рішення залишити без зміни; пояснення засудженого, який не погоджувався з доводами касаційної скарги прокурора та підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі засуджений, по суті, порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема даними показань потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_25, даними показань експертів ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, даними акту судово-медичного дослідження трупа № 205 від 07.03.2004 року та висновку судово-медичної експертизи № 205/д від 20.10.2004 року, даними акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 7 від 20.11.2006 року та акту додаткової посмертної судово-психолого-психіатричної експертизи № 1 від 22.02.2007 року та іншими матеріалами кримінальної справи.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість ОСОБА_5 або правильність застосування кримінального закону, не допущено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України кваліфіковані вірно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає.

Аналогічні касаційній скарзі доводи засудженого були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив апеляцію засудженого без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 - без зміни. Усі наведені в апеляції доводи належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Тому, на думку колегії суддів, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про призначення засудженому із застосуванням ст. 75 КК України надто м'якого покарання, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання та звільненні від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суди врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, а також те, що на момент постановлення вироку йому виповнилось 70 років, фактичну відсутність негативних наслідків для потерпілої; обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та обґрунтовано прийшли до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_5 внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення. При цьому, суд апеляційної інстанції належним чином надав відповідь на доводи апеляції прокурора.

Ухвала апеляційного суду є законною та вмотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, думки прокурора під час розгляду справи в суді першої інстанції про те, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, думки потерпілої, яка підтримала прокурора в частині покарання ( т. 3 а. с. 215), доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги заступника прокурора Вінницької області та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни.