5-4621км12 Про таємне викрадення майна, скоєне з проникненням до приміщення у стані алкогольного сп'яніння, а також незаконне поводження із боєвими припасами до вогнепальної зброї - 04.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 04 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Сулейманової Д.Н. на вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 10 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2012 року відносно ОСОБА_2

Вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 10 січня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого 07.04.2008 року вироком Сімферопольського районного суду за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 05.09.2011 року за ст. 3-а Закону України «Про амністію у 2011 році»,

за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

за ст. 263 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 призначено із застосуванням ст. 69 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 14 жовтня 2011 року близько 20 години у стані алкогольного сп'яніння проник у сарай, що по вул. Верхній, 5 в селі Новозбур'ївка Сімферопольського району, звідки таємно викрав курей породи «Хайсек» у кількості 14 штук, на загальну суму 540,00 грн.

Він же, у вересні 2011 року в полі біля села Новозбур'ївка Сімферопольського району шляхом привласнення знайденого придбав 27 патронів, які приніс за місцем проживання в будинок АДРЕСА_2, де незаконно зберігав до 19.10.2011 року, тобто до моменту виявлення та вилучення працівниками міліції. Патрони є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї, спортивно-мисливськими патронами кільцевого займання, виготовлені промисловим способом, з яких 21 патрон придатний до стрільби.

Він же, 30 жовтня 2011 року близько 14 години 45 хвилин перебуваючи у знайомої ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу пройшов до спальної кімнати та таємно, повторно викрав мобільний телефон марки «Samsung 5233», із сім-картою «UMC», вартістю 2500 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 13 березня 2012 року вказаний вирок щодо ОСОБА_2 змінено.

В порядку ст. 365 КПК України виключено з резолютивної частини вироку вказівку на застосування ст. 69 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів в порядку ст. 70 ч.1 КК України.

В решті вирок відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та тяжкості злочину внаслідок м'якості, зазначаючи, що районним судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого злочину, а рішення про застосування ст. 69 КК України належним чином не мотивоване. Зазначає, що суд першої інстанції, при призначенні покарання, не врахував наявність судимості у ОСОБА_2, безпідставно виключив з кваліфікації дій засудженого ознаку «повторності» за ст. 185 ч.3 КК України, чим неправильно застосував кримінальний закон, а суд апеляційної інстанції, зазначивши про кваліфікацію дії ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України з ознакою повторності та вказавши про його судимість від 07.04.2008 року, таке рішення не обґрунтував, збільшив обсяг обвинувачення та в порушення ст. 378 КПК України постановив ухвалу, а не вирок.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, на підставі ст. 69 КК України суд врахував ступінь тяжкості злочинів, обставини вчинення цих злочинів, дані про особу засудженого та його відношення до вчиненого.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 раніше судимий вироком від 07.04.2008 року, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, а також на кількість епізодів злочинної діяльності, належним чином вказані обставини не дослідив і відповідної оцінки не дав. Не врахував суд належним чином і тяжкість вчинених злочинів, серед яких є і тяжкий.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, вищевказаного порушення закону не усунув, погодившись із призначеним покаранням.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції, виключивши з обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України ознаку «повторності», не врахував наявність у ОСОБА_2 не знятої і не погашеної судимості за вироком Сімферопольського районного суду від 07.04.2008 року за ст. 186 ч.2 КК України, відповідно до якого він реально відбував покарання у виді 4 років позбавлення волі і звільнився 05.09.2011 року на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , та таке своє рішення не мотивував.

Апеляційний суд в мотивувальній частині своєї ухвали зазначив ознаку повторності за злочином, передбаченим ст. 185 ч.3 КК України. Проте, змінюючи таким чином рішення суду першої інстанції, апеляційний суд за відсутності апеляції з відповідними вимогами збільшив обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, та виніс ухвалу, чим порушив вимоги ст. 378 ч.1 п.1 КПК України.

Отже, і в цій частині доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

Таким чином, неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 398 ч.1п.п.1,2 КПК України є підставами для скасування судових рішень. За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, перевірити доводи прокурора, зазначені в апеляції і касаційній скарзі, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (1001-05) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим, призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м'яким.