Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Матюшевої О.В., розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 17000 грн з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства та головних (старших) бухгалтерів строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади керівника підприємства та головних (старших) бухгалтерів строком на 2 (два) роки.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, разом із самостійним виконанням штрафу, ОСОБА_5 остаточно призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 (два) роки та покладанням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст.ст. 70, 77 КК України, ОСОБА_5 остаточно призначено додаткове покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді позбавленням права обіймати посади керівника підприємства та головних (старших) бухгалтерів строком на 3 (три) роки.

В задоволенні цивільного позову державної податкової інспекції в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська до ОСОБА_5 відмовлено.

Також, вироком суду вирішене питання щодо речових доказів по справі.

В апеляційному порядку кримінальна справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи директором ТОВ «Март», у період з 1 квітня 2010 року по 20 лютого 2011 року, шляхом завищення податкового кредиту та зниження об'єкта оподаткування, вносив до податкових декларацій з ПДВ завідомо неправдиві відомості щодо наявності між ТОВ «Март» та ТОВ «Кампанія «Елітпаркет» фінансово-господарських операцій, які насправді не мали місця, завіряв їх своїм підписом та печаткою підприємства і подавав до держаної податкової інспекції, тим самим умисно ухилився від сплати ПДВ до бюджету на суму 2525234 грн., що є особливо великим розміром.

В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного вироку неправильно витлумачено положення ст. 5 КК України та призначено покарання, яке не відповідає розміру, зазначеному у санкції ч. 3 ст. 212 КК України.

Також, судом необґрунтовано звільнено ОСОБА_5 від відбування обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч. 3 ст. 212 КК України

Крім того, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 50, 65 КК України, не взявши до уваги обставини скоєних злочинів та їх наслідки, дійшов непереконливого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства та безпідставно застосував до нього положення ст. 75 КК України.

До того ж, на думку прокурора, обвинувачення, викладене у мотивувальній частині вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України через застосування судом не юридичної термінології, що робить обвинувачення не конкретизованим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, достатність, допустимість та відносність доказів, кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України касатором та іншими учасниками процесу не оскаржуються.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора щодо невірного визначення засудженому покарання за ч. 3 ст. 212 КК України, то вони є обґрунтованими.

Так, на момент винесення вироку щодо засудженого ОСОБА_5 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року (4025-17) , яким були внесені зміни в статті Кримінального кодексу України (2341-14) , у тому числі в санкцію ч. 3 ст. 212 КК України, яка передбачає покарання лише у виді штрафу в розмірі від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

З урахуванням того, що покарання у виді штрафу є м'якшим від покарання у виді позбавлення волі на певний строк, то ч. 3 ст. 212 КК з урахуванням зміни максимального розміру штрафних санкцій, передбачених ст. 53 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15.11.2011 року (4025-17) , який набув чинності з 17.01.2012 року має зворотну силу, а тому суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_5 винним за ч. 3 ст. 212 КК України, правильно призначив покарання у виді штрафу, але невірно визначив його розмір, який не відповідає Закону від 15.11.2011 року (4025-17) , що є підставою, згідно ст. 367 КПК України, для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд із підстав неправильного застосування кримінального закону, які перешкодили суду постановити законне та справедливе рішення.

Новий судовий розгляд належить провести у повній відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства, під час якого усунути вказані порушення, перевірити всі доводи прокурора, прийняти законне та обґрунтоване рішення, в тому числі по покаранню. Також, суду під час постановлення нового вироку належить урахувати доводи касаційної скарги прокурора щодо застосування судом не юридичної термінології при викладенні обвинувачення та привести мотивувальну частину вироку у відповідність із вимогами ст. 334 КПК України.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 21 лютого 2012 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд.