Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,за участю прокурора засудженого Гошовської Ю.М.,ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні 4 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року щодо нього.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 3 квітня 2007 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; звільненого 18 червня 2009 року постановою Сінельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 2 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку ОСОБА_5 засуджено за те, що він, у невстановлений час та у невстановленому місці, в невстановленої слідством особи незаконно повторно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб «марихуану», загальною масою 31,33 г, після чого перевіз по місцю свого проживання та незаконно зберігав з метою його подальшого збуту.

6 січня 2011 року приблизно о 11 годині 55 хвилин ОСОБА_5 незаконно повторно збув ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 30 гривень речовину масою 8,40 г, яка, згідно висновку експерта, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) в перерахунку на суху масу 7,56 г.

ОСОБА_6 06.01.2011 року в 12 годині 05 хвилин, після придбання наркотичного засобу «марихуани», масою 8,40 г, добровільно видав працівникам міліції в присутності понятих поліетиленовий пакет з-під сигарет з даним наркотичним засобом.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5, діючи повторно, 14 лютого 2011 року о 14 годині 50 хвилин незаконно збув ОСОБА_6 за грошову винагороду в сумі 30 гривень речовину, масою 8,96 г, що є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом (марихуаної), масою 8,06 г.

Особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), який залишився, масою 13,97 г, ОСОБА_5 продовжував незаконно зберігати по місцю проживання з метою подальшого незаконного збуту, повторно.

ОСОБА_6, після придбання наркотичного засобу «марихуани», масою 8,96 г, 14 лютого 2011 року о 15 годині добровільно видав працівникам міліції в присутності понятих поліетиленовий пакет з-під сигарет з даним наркотичним засобом.

Після проведення повторної оперативної закупки, 14 лютого 2011 року в період часу з 15 години 30 хвилин до 18 годин працівники міліції в ході обшуку домоволодіння по місцю проживання ОСОБА_5 виявили та вилучили грошові кошти в сумі 30 грн, на яких при просвічуванні висвітлився напис «КМДН», а в ході обшуку гаража, що є частиною домоволодіння, згорток із глянцевого паперу з особливо небезпечним наркотичним засобом «марихуаною», масою 13,97 г, в перерахунку на суху речовину - 12,57 г.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року залишено без зміни, а апеляції засудженого та його захисника - без задоволення.

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та однобічністю досудового та судового слідства, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому, вказує, що під час проведення в його помешканні обшуку помічені кошти в сумі 30 грн були підкинуті йому свідком ОСОБА_7, однак суд не перевірив зазначених доводів, не було проведено й очної ставки між ним та вказаним свідком. Вказує також на незаконність проведення обшуку в його гаражі, так як на це судом не надавався дозвіл. Крім того, на думку засудженого, суд не усунув наявні в показаннях свідка ОСОБА_6 та поясненнях понятих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 суперечності. Також стверджує, що суд, всупереч вимогам ст. 333 КПК України, перечислюючи у вступній частині вироку його судимості, зазначив уже погашені судимості від 28 грудня 1976 року та 2 серпня 1984 року.

В доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_5 вказує на фальсифікацію матеріалів справи, зокрема, звертає увагу на таблицю зображень до висновку експерта № 35/01-99 від 23.02.2011 року (ч. 1 а. с. 116), на якій відображені дві фотографії, при цьому на них зображені різні особи; а також на постанову суду на обшук від 27.01.2011 року (т. 1 а. с. 48) та фото з відображеннями грошових купюр, вилучених при обшуку, так як не співпадає номер десяти гривневої купюри.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який в повному обсязі підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, судові рішення - скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд; думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є : істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі засуджений, по суті, порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

В той же час, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема даними показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, а також даними протоколів обшуків покупця та грошових купюр від 06.01.2011 року та 14.02.201 року; даними протоколів оперативних закупок, проведених ОСОБА_6 06.01.2011 та 14.02.2011; даними висновків спеціаліста № 4 від 11.01.2011 року, № 46 від 17.02.2011 року, висновку хімічної експертизи № 70/10-35 від 28.02.2011 року; даними висновку спеціаліста № 45 від 17.02.2011 року; даними висновків дактилоскопічних експертиз № 35/01-97 від 22.02.2011 року, № 35/01-98 від 22.02.2011 року та № 35/01-99 від 23.02.2011 року; даними протоколу обшуку від 14.02.2011 року та іншими матеріалами кримінальної справи.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість ОСОБА_5 або правильність застосування кримінального закону, не допущено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів засудженого про те, що обшук в його гаражі був проведений незаконно, так як дозвіл надавався на проведення обшуку тільки в його житлі, то вони є необґрунтованими та вмотивовано спростовані судом при розгляді справи по суті, який зазначив, що дозвіл давався судом на обшук домоволодіння, в склад якого входить і гараж.

Безпідставними є і доводи засудженого про те, що суд, всупереч вимогам ст. 333 КПК України, перечислюючи у вступній частині вироку його судимості, зазначив уже погашені судимості від 28 грудня 1976 року та 2 серпня 1984 року.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 55 КК України ( в редакції 1960 ), якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, переривається. Строк погашення судимості по першому злочину обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин. У цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 1976 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 117, ст. 44 КК України (в редакції 1960) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. Вирок вступив в законну силу 08.02.1977 року.

Відповідно до п. 6 ст. 55 КК України (в редакції 1960), такими, що не мають судимості, відповідно визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, але не більше шести років, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

Однак, вказана судимість не була погашена, так як 17.04.1984 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 142, 42 КК України ( в редакції 1960 ) до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією майна та виселенням з території Дніпропетровської області на 5 років. Тому, погашення строку судимості за ч. 3 ст. 117, ст. 44 КК України (в редакції 1960) було перервано.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КК України (в редакції 1960) особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад шість років, але не більше десяти років, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.

Вказана судимість також не була погашена, так як 26.02.2002 року ОСОБА_5 знову був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, суд правомірно у вступній частині вироку вказав судимості ОСОБА_5 від 1976 року та 1984 року. Тому доводи засудженого і в цій частині задоволенню не підлягають.

Покарання призначено ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Аналогічні касаційній скарзі доводи про незаконність проведеного обшуку гаража та інші доводи апеляцій засудженого та його захисника були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив апеляції засудженого та його захисника без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 - без зміни. Усі наведені в апеляції доводи належним чином перевірено й спростовано.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, у тому числі фальсифікації матеріалів кримінальної справи на які посилається засуджений, колегією суддів не встановлено.

А тому, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає непереконливими доводи засудженого та не вбачає підстав для задоволення його скарги.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.