Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула 4 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2011 року.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна;

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2011 року вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду на відсутність обставин, пом'якшуючих покарання засудженому, у відповідності до вимог ст. 66 КК України. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 2 грудня 2009 року о 19 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які засуджені за скоєння даного злочину вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року, проникли в будинок дачної ділянки «Аккембет» в с. Прибрежне Білгород-Дністровського району Одеської області, здійснили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_4 Засуджені, застосувавши насильство небезпечне для життя потерпілого ОСОБА_4, яке виразилось в нанесенні потерпілому ударів дерев'яною дубинкою, цеглиною, руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_4, спричинивши потерпілому закриту черепно-мозкову травму в формі струсу головного мозку, поранення голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров'я, а також садна та синці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров'я потерпілого. При цьому ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи майном потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 984 грн., розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначені вирок і ухвалу та застосувати ст. 75 КК України. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Просить пом'якшити йому покарання, на підставі ст. 69 КК України, оскільки він злочин, за який його засуджено, не вчиняв, умислу на вчинення розбою не мав, намагався припинити злочинні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Вказує також, що суд апеляційної інстанції постановив невмотивовану ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та не врахував всіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора про необхідність залишення касаційної скарги засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга в даній справі, могли бути підставами для

скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України, тільки в апеляційному порядку.

Твердження засудженого про неправильну кваліфікацію його дій не ґрунтуються на доказах зібраних у справі.

Так, суд встановив, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які засуджені за скоєння даного злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, застосувавши насильство небезпечне для життя потерпілого ОСОБА_4 проникли в його будинок та заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 984 грн.

Зокрема винність ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, заявою потерпілого ОСОБА_4 № 9290 від 3 грудня 2009 року (т. 1 а. с. 15), протоколами огляду місця пригоди, протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_8 та засудженим ОСОБА_1 від 30 листопада 2010 року (т. 2 а. с. 48-51), протоколами відтворення обстановки та обставин події.

Зазначені у касаційній скарзі доводи про те, що висновки в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки суд, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, дав оцінку доказам, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. При цьому, визнавши неістотними деякі суперечності в показаннях ОСОБА_1, суд, у відповідності до вимог ст. 334 КПК України, навів у вироку мотиви ухваленого рішення.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, його ролі, характеру посягання та інших обставин, зокрема й тих, про які йдеться у касаційній скарзі, і є справедливим.

Апеляційний суд ретельно розглянув апеляцію засудженого, яка за своїм змістом аналогічна касаційній скарзі, і у відповідності до вимог ст. 377 КПК України докладно вмотивував свої висновки про її необґрунтованість, стосовно недоведеності вини засудженого.

Інших порушень, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не виявлено.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.