5-4398км12 Про повторне, незаконне заволодіння транспортним засобом, незаконне придбання ножа, який є нескладною середньоклинковою бойовою, військовою холодною зброєю і магазинного карабіна системи Маузер, та скоєння розбою з метою заволодіння чужим майном - 02.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 02 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого

29 вересня 2011 року вироком Судацького

міського суду Автономної Республіки

Крим за ч. 3 ст. 185 КК України на

3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 13 серпня 2011 року в с. Новоолексіївка Білогірського району Автономної Республіки Крим повторно, незаконно заволодів транспортним засобом «ВАЗ 210700-20», державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_2, завдавши йому реальної шкоди на суму 28 762 грн. 56 коп.

Крім того, ОСОБА_1 14 серпня 2011 року в с. П'ятихлібне Білогірського району Автономної Республіки Крим незаконно придбав ніж, який є нескладною середньоклинковою бойовою, військовою холодною зброєю колючої дії - багнетом 7,92 мм. магазинного карабіна системи Маузер зразка НОМЕР_2 виготовленим промисловим способом, та який незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу до 27 серпня 2011 року.

Крім того, ОСОБА_1 14 серпня 2011 року в с. П'ятихлібне Білогірського району Автономної Республіки Крим, замаскувавши обличчя та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_3, заволодів її майном на загальну суму 60 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 365 КПК України змінено: перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України й призначено йому покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції, - у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин повторно по епізоду незаконного заволодіння транспортним, а також вказівку суду про неодноразові судимості ОСОБА_1 і обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.

Крім того, виключено зі вступної частини вироку вказівку суду про судимість засудженого від 05 лютого 2010 року.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Прокурор у касаційній скарзі порушив питання про скасування вироку та ухвали через неправильне застосування кримінального закону, просив направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що апеляційний суд, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України, неправильно виключив повторність, безпідставно виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду першої інстанції на неодноразові судимості ОСОБА_1 і обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину. Крім того, прокурор зазначив, що місцевий суд не правильно призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 70 КК України в частині конфіскації майна, оскільки за ч. 1 ст. 70 КК України такого додаткового покарання не призначив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Проте, як убачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції, призначивши за ч. 2 ст. 289 та ч. 3 ст. 187 КК України додаткове покарання - конфіскацію майна, всупереч вимогам ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Натомість, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України місцевий суд визначив остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Апеляційний суд зазначені порушення закону при розгляді справи в апеляційному порядку не виправив, більше того, без проведення судового слідства та безпосереднього дослідження доказів дійшов передчасного висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 289 КК України, виключення кваліфікуючої ознаки та обтяжуючих обставин.

З огляду на викладене судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення та призначити покарання з дотриманням вимог ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 колегія суддів залишає без зміни - у вигляді тримання під вартою, виходячи з конкретних обставин справи, тяжкості пред'явленого обвинувачення та даних про особу засудженого.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.