Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючої Щепоткіної В.В., суддів:Крещенка А.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора потерпілої Гошовської Ю.М., Коробки О.В., розглянула в судовому засіданні в місті Києві 2 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року.
Вироком Дергачівського районного суду від 7 липня 2011 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 10 000 грн моральної шкоди кожному.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року вирок щодо ОСОБА_7 скасовано, справу провадженням закрито, і на підставі п. «є» статей 1, 6 Закону України від 8 липня 2011 року «Про амністію у 2011 році» його звільнено від кримінальної відповідальності.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 27 липня 2007 року приблизно о 14:00 біля домоволодіння АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, умисно спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того, 7 серпня 2007 року приблизно о 07:30 на вище зазначеному подвір'ї ОСОБА_7 під час сварки заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять ухвалу апеляційного суду змінити, оскільки вважають, що ОСОБА_7 підлягає звільненню на підставі акту амністії не від кримінальної відповідальності, а від призначеного вироком покарання.Таким чином, суди допустили неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. При цьому потерпілі вказують на безпідставність застосування до ОСОБА_7 акту амністії та порушення апеляційним судом вимог статей 367 та 377 КПК України, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оспорюють фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, тоді як ці обставини, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості ґрунтується на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд у вироку дав належну оцінку.
Ретельно дослідивши зібрані у справі та наведені у судових рішеннях докази в їх сукупності та виходячи із встановлених у справі фактичних обставин, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України.
Із таким рішенням місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції, належним чином умотивувавши своє рішення.
Крім того, апеляційний суд на законних підставах та обґрунтовано застосував до ОСОБА_7 акт амністії, звільнивши його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, скасувавши зазначений обвинувальний вирок, оскільки цей вирок не набрав законної сили, та ОСОБА_7 у судовому засіданні просив про застосування щодо нього амністії у зв'язку з наявністю у нього на утриманні матері, яка досягла 70-річного віку, та він був єдиним її утримувачем.
Крім того, коли потерпіла від злочину особа заявляє цивільний позов, то такий у разі закриття справи з передбачених законом підстав, зокрема - у зв'язку із застосуванням акту амністії, не розглядається. У цьому випадку вимоги позивача про відшкодування заподіяної шкоди можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає, оскільки ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без задоволення.
|
Судді:
|
В.В. Щепоткіна
А.М. Крещенко
Ю.П. Фурик
|