Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в сумі 150 грн 24 коп. за проведення криміналістичного дослідження.

Вирішено питання речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2012 року вирок змінено, ОСОБА_1 призначено за ч. 3 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 2 січня 2010 року близько 18-ї години 45 хвилин поблизу будинку АДРЕСА_1 в місті Вінниці, в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_2, маючи умисел на позбавлення її життя, здушив шию останньої, проте завдяки втручанню ОСОБА_3 не довів задумане до кінця. У подальшому ОСОБА_1 узяв у своїй квартирі сокиру, вийшов на вулицю та, погрожуючи вбивством, став наближатися до ОСОБА_2, яка намагалась від нього втекти, однак послизнулася і впала. ОСОБА_1, наздогнавши потерпілу, замахнувся сокирою для того, щоб завдати удару, але не встиг, оскільки працівник міліції ОСОБА_4 вибив указане знаряддя з його руки та затримав засудженого.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Аргументує тим, що суд апеляційної інстанції не мав підстав застосовувати до засудженого ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначати покарання більш м'яке, ніж передбачене ч. 3 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині свого рішення зазначити, які саме обставини справи чи дані про особу винного він визнає такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Цих вимог кримінального закону апеляційний суд, визначаючи ОСОБА_1 покарання, більш м'яке за розміром, ніж передбачене в санкції діяння за яке його засуджено, не дотримав та свого рішення належним чином не мотивував.

В якості обставин, що пом'якшують покарання, суд апеляційної інстанції зазначив добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди, наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини, а також стан його здоров'я. Посилаючись на це та думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні засудженого, суд застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України. Проте в ухвалі не наведено, які саме дані про особу винного та обставини, визнано такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Натомість, як установлено судом ОСОБА_1 офіційно суспільно-корисною працею не займався, вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, своєї провини не визнав і щирого каяття не виявив.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про неправомірне призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання ніж передбачене законом. Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час апеляційної процедури необхідно ретельно перевірити всі доводи апеляцій засудженого і захисника, та з урахуванням усіх обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Якщо за результатами нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено та не буде установлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого винного діяння, то призначене із застосуванням ст. 69 КК України покарання, слід вважати невиправдано м'яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.