Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В.,суддів Крещенка А.М., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2011 року

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2011 року та остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід засудженим залишено - тримання під вартою.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2012 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що вони за попередньою змовою 09.08.2011 року, приблизно о 16 год. 40 хв., знаходячись на АДРЕСА_1, виготовили та збули особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 9,5 г.

Також, 19.08.2011 року приблизно о 15 год. 30 хв., знаходячись в будівлі дитячого садку по вул. Центральній, 14, виготовили та збули особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 13, 54 г.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди при призначенні покарання засудженим безпідставно застосували ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок м'якості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання та, призначаючи ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, який раніше не судимий, до вчиненого мав позитивну характеристику та обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, сприяння розкриттю злочинів.

Наведені вище обставини щодо ОСОБА_5 та наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, дали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про можливість призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, застосувавши ст. 69 КК України.

Таким чином, суд, призначивши засудженому ОСОБА_5 покарання, вимог ст.ст. 65 - 67, 69 КК України не порушив. Призначене йому покарання є необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора щодо ОСОБА_5, які аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й обгрунтовано визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Що стосується аналогічних доводів касаційної скарги щодо ОСОБА_6 то прокурор навів їх обґрунтовано і в цій частині вони підлягають задоволенню.

Як вбачається із вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_6, врахував пом'якшуючі покарання обставини - визнання вини, щире каяття, відсутність тяжких наслідків.

Водночас, із справи видно, що ОСОБА_6 раніше судимий, був звільнений від відбування покарання з випробуванням і під час іспитового строку вчинив нові умисні тяжкі злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпечність, а тому суд неправильно застосував кримінальний закон - статтю 69 КК України, що є підставою для скасування вироку суду.

Суд апеляційної інстанції при перевірці рішення районного суду цим обставинам оцінки не дав та доводів прокурора, наведених в апеляції, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не спростував.

За таких обставин, у відповідності до ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно врахувати викладене та постановити судове рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 7 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати і справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.