5-4877км13 Про зіткнення вантажного автомобіля зі скутером, внаслідок чого загинули два неповнолітні пасажира скутера, а третій отримав тяжкі тілесні ушкодження - 28.11.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 28 листопада 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з СВК "П'ятигори" на користь ОСОБА_4 13000 грн. на відшкодування матеріальної та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 12941 грн. 98 коп. на відшкодування матеріальної та 60000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 4708 грн. 43 коп. на відшкодування матеріальної та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди. З ОСОБА_2 постановлено стягнути судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2013 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він, приблизно о 20 год. 30 хв., керуючи на підставі шляхового листа закріпленим за ним службовим технічно справним автомобілем "ГАЗ-САЗ 3507", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить СВК "П'ятигори", грубо порушив вимоги п. 2.3 б); 12.1; 1.2; 11.2; 11.3; 1.5 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, рухаючись по вул. Комунарів в с. П'ятигори Тетіївського району Київської області в напрямку центра села, на спуску в місці заокруглення автодороги вліво, по зустрічній смузі руху, внаслідок чого створив небезпеку для руху водію скутера "Wind" без реєстраційного номерного знаку неповнолітній ОСОБА_6, яка рухалася в зустрічному до автомобіля напрямку.

В момент виникнення небезпеки для руху, що виникла внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_2, неповнолітній водій скутера "Wind" ОСОБА_6, діючи в порушення вимог п.п. 1.2, 1.5, 2.3. б). 11.2, 11.3, 12.1 та 12.3 ПДР (1306-2001-п) проявила неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, особливості вантажу і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не рухалась як найближче до правого краю проїзної частини дороги, не вжила заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, з метою уникнення зіткнення, розпочала маневр об'їзду небезпеки з лівого боку, в результаті чого в районі умовної осьової лінії дорожньої розмітки, що мала б поділяти смуги зустрічних рухів, відбулось зіткнення вказаних вище транспортних засобів.

Внаслідок зіткнення неповнолітній водій скутера ОСОБА_6 та неповнолітній пасажир ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинули на місці дорожньо-транспортної пригоди, а неповнолітній пасажир скутера ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає необгрунтованим рішення суду про призначення засудженому мінімального покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляції прокурора та постановив ухвалу, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 порушується питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття справи. Засуджений посилається на неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що призвели до його необґрунтованого засудження. Вважає, що судом не надано належної оцінки зібраним у справі доказам, не встановлено дійсних обставин події, зокрема, причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що не мав технічної можливості уникнути ДТП, що залишилося поза увагою районного та апеляційного судів. Вважає, що апеляційним судом справу розглянуто поверхнево.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що вирок ґрунтується на припущеннях, зазначає, що зібраними у справі доказами підтверджується, що причиною настання ДТП стало порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) неповнолітньою ОСОБА_6 і засуджений не мав технічної можливості уникнути зіткнення зі скутером. Посилається на порушення права засудженого на захист, оскільки він був позбавлений можливості подавати докази своєї невинуватості. Вказує на поверхневий розгляд справи апеляційним судом, який не спростував в ухвалі доводів апеляцій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню, думку потерпілої про необхідність залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи про необгрунтованість засудження ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину аналогічні доводам його апеляції, були предметом перевірки суду першої і апеляційної інстанцій та правильно визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

Так, суд першої інстанції, проаналізував в сукупності зібрані у справі докази, а саме, показання ОСОБА_2, який не визнав свою вину, оскільки вважав, що ДТП сталося не з його вини, та інші докази, які спростовують показання засудженого та підтверджують винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, викладених у вироку: показання свідка ОСОБА_10, який був очевидцем події та детально пояснив про обставини, за яких сталась дорожньо-транспортна пригода, зокрема, про те, що засуджений, побачивши скутер з дітьми, почав зменшувати швидкість, скеровуючи автомобіль правіше, і коли скутер майже порівнявся з автомобілем, останній різко загальмував, скеровуючи автомобіль на узбіччя дороги та уникнути ДТП не вдалося; показання свідків ОСОБА_11; дані протоколів огляду місця події зі схемою до нього та фототаблицею, дані протоколів огляду автомобіля ГАЗ-САЗ 3507 та скутера "Wind", висновки проведених у справі експертиз, зокрема, висновки автотехнічних експертиз, згідно з якими показання водія автомобіля про те, що моторолер в процесі зіткнення контактував з нерухомим автомобілем, є технічно неспроможним, а також про те, що водій автомобіля ГАЗ-САЗ-3507 мав технічну можливість запобігти зіткненню з моторолером шляхом своєчасного виконання технічних вимог п. п. 1.2, 11.2 та 11.3 ПДР (1306-2001-п) , для чого не було перешкод технічного характеру; висновки судово-медичних експертиз про характер та механізм отримання потерпілими тілесних ушкоджень. Суд, дослідивши в судовому засіданні докази, давши їм належну оцінку, обгрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. Свій висновок суд належно обґрунтував у вироку.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного встановлення обставин справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

За наведених обставин, дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Зі змісту вироку вбачається, що суд, призначаючи покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема, взяв до уваги що ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. При призначенні покарання ОСОБА_2, суд дослідив та врахував всі обставини, які впливають на покарання засудженого, та обрав його у межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 за апеляційними скаргами засудженого та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційний суд дотримався вимог ст. 377 КПК України 1960 року, проаналізував та дав вичерпну відповідь на всі доводи поданих апеляцій та обґрунтовано залишив її без задоволення, мотивувавши своє рішення належним чином.