5-3458км13 Про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії - 28.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року.

Цією постановою

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію в 2011 році".

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

Провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у вчиненні злочинів за таких обставин.

Згідно наказу директора № 1 від 10 вересня 2004 року ТОВ "Запоріжліфт-2" на посаду заступника директора з виконанням обов'язків мастера з ліфтів призначений ОСОБА_2, який був відповідальною особою за організацію робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфта № 2 по вул. Тбіліська, 25 в м. Запоріжжя. ОСОБА_3 працював у вказаному товаристві на посаді електромеханіка та був призначений відповідальною особою за справний стан вказаного ліфту.

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12:20 ОСОБА_4 намагалась з першого поверху вказаного будинку поїхати на ліфту вверх, при спробі зайти в ліфт її стиснуло дверима кабіни та шахти першого поверху, після чого кабіна ліфту самовільно почала рухатись вверх, звільнити тіло від тиснення дверей не встигла. Смерть потерпілої настала на місці події від тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і направлення матеріалів справи на нове розслідування, пославшись при цьому на те, що суд безпідставно звільнив обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії. Вказала, що досудове слідство проведене неповно та необ'єктивно, до відповідальності мали б бути притягнуті й інші посадові особи.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу потерпілої залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілої, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала подану нею касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги потерпілої, остання фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи потерпілої, викладені нею в касаційній скарзі, аналогічні й тим, що були наведені в апеляції, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час досудового слідства подані заяви про їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

Статтею 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" передбачено звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визна-чених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кри-мінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень пункту "в" ст. 1 вказаного Закону ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суб'єктами амністії, так як ОСОБА_2 скоїв злочин середньої тяжкості, має на утриманні малолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав, та ОСОБА_3, який скоїв необережний тяжкий злочин, має на утриманні малолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав.

Вказані положення закону судами дотримані.

Під час досудового слідства проведена повна та всебічна перевірка щодо причетності ОСОБА_2, ОСОБА_3 до скоєння іншого більш тяжкого злочину та причетність інших осіб, на яких вказує потерпіла ОСОБА_1, до вчинення злочину, пов'язаного із загибеллю потерпілої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, за результатами проведення якої винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що потерпілою не оскаржувались та є чинними.

Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.