Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Франтовської Т.І., Літвінова Є.В.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012260180000061, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ніжин Чернігівської області, проживаючого у АДРЕСА_1,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, проживаючого у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

потерпілого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості. Ставить питання про скасування постановлених судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахована ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Наголошує, що апеляційний суд при звільненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, належним чином свого рішення не мотивував, врахував ті самі пом'якшуючі обставини, які були враховані судом першої інстанції при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 судові рішення вважає законними і обґрунтованими та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а вирок та ухвалу - без зміни.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу в частині неправильного застосування ст. 75 КК України; пояснення потерпілого ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 березня 2013 року засуджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року цей вирок змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засудженими кожного за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 листопада 2012 року приблизно о 23 годині на пішохідній алеї по вулиці Шевченка поблизу будинку № 54 у місті Ніжині Чернігівської області, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, напали на громадянина ОСОБА_3, застосувавши насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого: ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар по голові, від якого останній встояв на ногах та почав чинити опір. Продовжуючи свої дії, маючи при собі предмет схожий на пістолет, ОСОБА_1 із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя ОСОБА_3, став демонструвати його потерпілому, а ОСОБА_2 на той час стояв поруч та підтримував дії ОСОБА_1, який відібрав у потерпілого майно на загальну суму 472,75 грн. та передав ОСОБА_2

Далі ОСОБА_1 з метою утримання викраденого майна та зникнення з місця скоєння розбою, наніс ОСОБА_3 кілька ударів в обличчя, від яких останній впав на землю, а ОСОБА_2, утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину втік, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я і матеріальну шкоду.

Винуватість засуджених і кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується покарання призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке, на думку прокурора, є м'яким і не відповідає вимогам закону, то колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженим, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Врахувавши наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вірно застосував ст. 69 КК України та призначив кожному із засуджених основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч. 2 ст. 187 КК України. Касаційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок та звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не звернув уваги на точні положення ст. 75 КК України, яка застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у судовому рішенні. При вирішенні зазначених питань суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, звільняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд з достатньою повнотою не врахував ступінь суспільної небезпеки, обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення засудженими, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особи винних дають підстави для висновку про можливість їх виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Крім того, при застосуванні ст. 75 КК України суд фактично послався на ті ж обставини, які врахував районний суд, застосовуючи ст. 69 КК України і не навів переконливих мотивів для звільнення від відбування призначеного покарання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, викладеними у касаційній скарзі, про м'якість призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а тому касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді, суду необхідно звернути увагу на допущені недоліки та усунути їх та постановити законне і справедливе рішення. З урахуванням обставин кримінального провадження, за відсутності інших позитивних даних про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які б свідчили про можливість звільнення засуджених від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.