Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Крижановського В.Я.,

прокурора Галюги В.В.,

засудженого Гринішака С.П.,

захисника ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 396 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року вирок щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 6 жовтня 2010 року, приблизно о 13 год., реалізуючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, проник у буд. АДРЕСА_2, де вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4, поєднаний з насильством, небезпечним для її життя та здоров'я, під час якого заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 з корисливих мотивів, заволодівши її майном на загальну суму 8600 грн. 33 коп.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 жовтня 2010 року, приблизно о 1 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, з метою приховання слідів та знаряддя злочину, отримав від ОСОБА_3 пневматичний пістолет, який зберігав за місцем свого проживання; придбав у останнього за 200 грн. мобільний телефон "Самсунг S 3600", що належав ОСОБА_4 та отримав грошові кошти в розмірі 3000 грн., якими розпорядився на власний розсуд. Крім того, з метою приховання вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 чистий одяг, а одяг зі слідами крові ОСОБА_4 помістив у поліетиленові пакети, які вони спільно з ОСОБА_3 викинули.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1, направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених засудженим ОСОБА_1 злочинів та його особі. Вважає, що судом необґрунтовано було застосовано до ОСОБА_1 вимоги ст. 75 КК України та призначено занадто м'яке покарання. Вказує, що при обранні міри покарання не було враховано в достатній мірі ту обставину, що засуджений приховав вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні злочину зізнався лише після виявлення за його місцем проживання знаряддя злочину та речей потерпілої. Крім того, прокурор просить виключити з мотивувальної частини вироку місцевого суду посилання на щире каяття засудженого ОСОБА_3 та вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, пояснення засудженого ОСОБА_1, його захисника, які проти скарги прокурора заперечували, надали суду додаткові матеріали стосовно даних про особу засудженого та просили залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 198 та ч. 1 ст. 396 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора про те, що з мотивувальної частини вироку підлягає виключення посилання на "щире каяття" ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до протоколу судового засідання останній визнав свою вину у вчинених ним злочинах та розкаявся.

Відповідно до положень ст. 65 КК України покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, який раніше не судимий, активно сприяв розкриттю злочину, працює, характеризується позитивно, повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, злочин вчинив у молодому віці (18 років).

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з урахуванням встановлених обставин та особи засудженого, поклавши ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

При апеляційному перегляді справи, судом належним чином перевірено матеріали кримінальної справи, наведені в апеляції прокурора доводи, та прийнято рішення з наведенням у ньому докладних мотивів.

Отже судом апеляційної інстанції вимоги ст.ст. 365, 366, 377 КПК України дотримано.

Оскільки порушень вимог кримінально - процесуального та кримінального закону, які б тягнули безумовне скасування або зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду судами першої та апеляційної інстанцій у справі не допущено, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (в ред. 1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.