Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 20 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2012 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі статей 104, 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі статей 104, 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишено без зміни.

В касаційному порядку судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 08 березня 2011 року, діючи за попередньою змовою з особою, щодо якої провадження по справі зупинено, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в АДРЕСА_1, проникли до будинку, що належить ОСОБА_1, звідки таємно викрали майно потерпілого на загальну суму 52 920 грн. 14 коп.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 через істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, а справу - направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, безпідставно застосував до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, у зв'язку з чим призначене засудженій покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому вказує, що засудженій було безпідставно зменшено обсяг обвинувачення, що добровільного відшкодування шкоди зі сторони засудженої не було, оскільки часткове повернення викраденого майна відбулося за рахунок його знайдення міліцією, дії засуджених мають тяжкі наслідки, так як ними було знищено важливі особисті документи. Також потерпілий посилається на те, що суд безпідставно врахував позитивну характеристику ОСОБА_2, яка носить формальний характер, не дав належної оцінки її даним, стверджує, що ніякого щирого каяття зі сторони останньої не було, оскільки остання весь час змінювала свої показання, з її сторони не було активного сприяння у розкритті злочину, не відшкодовано збитки. Крім того, потерпілий вказує, що всупереч вимогам ст. 377 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив доводи його апеляції та відповіді на них у своєму рішенні не надав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого про підтримання поданої скарги, пояснення прокурора про безпідставність поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів потерпілого про м'якість призначеного засудженій ОСОБА_2 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з мотивувальної частини вироку, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням судом у відповідності до вимог ст. 75 КК України враховано тяжкість вчиненого злочину, обсяг підтриманого в судовому засіданні обвинувачення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття, сприяння розкриттю злочину, усвідомлення своєї злочинної поведінки, молодий вік, а також дані про її особу, зокрема, задовільні характеристики з місця її проживання та навчання, відсутність у неї попередніх судимостей.

Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, рішення суду про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 75 КК України.

Розглядаючи справу за апеляцією потерпілого, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив викладені в ній доводи, які за змістом аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі останнього, й визнав їх безпідставними з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, з яким погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.