Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула 13 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_3, 1992 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 4 роки позбавлення волі.

Вказаним вироком засуджені також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо яких судові рішення не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року цей вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном організував розбійні напади, а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за попередньою змовою групою осіб, вчинили такі напади, поєднані з проникненням у приміщення відділень банків у м. Дніпропетровську та погрозами застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу, а саме:

04.11.2009, о 17 год. 10 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. проникли в приміщення територіального відділення банківського обслуговування Лівобережного відділення № 8420\01 99 «Державний ощадний банк України» на АДРЕСА_1 напали на контролера-касира ОСОБА_9 та погрожуючи пружинно-поршневим пневматичним пістолетом і ножами вимагали гроші, але після того, як остання відмовилась виконати цю вимогу, втекли;

04.11.2009, о 17 год. 30 хв., вони ж та ОСОБА_7 проникли в приміщення територіального відділення банківського обслуговування Лівобережного відділення № 8420\01 49 «Державний ощадний банк України» на АДРЕСА_2 напали на контролера-касира ОСОБА_10 і завідуючу відділенням ОСОБА_11 та погрожуючи вищезазначеним пістолетом і ножами заволоділи грошима в сумі 520 грн 82 коп.;

09.11.2009, о 17 год. 34 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. проникли в приміщення територіального відділення банківського обслуговування Лівобережного відділення № 8420\01 99 «Державний ощадний банк України», напали на контролера-касира ОСОБА_12 і завідуючу відділенням ОСОБА_11 та погрожуючи тим же пістолетом і ножами вимагали гроші, але після того, як жінки відмовились виконати цю вимогу, втекли;

11 листопада 2009 року, о 17 год. 20 хв., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_8 проникли у приміщення банківського відділення ДРУ ПАО КБ «Приватбанк» на вулиці Академіка Корольова, 24 у сел. Одинковка, напали на працівниць банку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 і погрожуючи зброєю заволоділи їх особистим майном загальною вартістю1960 та 1450 грн відповідно;

12.11.2009, о 12 год., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. намагались повторно проникнути у приміщення того ж банківського відділення в сел. Одинковка та напасти на працівниць банку з метою заволодіння чужим майном, але не змогли довести свій умисел до кінця, оскільки були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінально закону та недоведеність вини ОСОБА_3 в організації розбійних нападів, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати дії останнього з ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 та з ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, як заздалегідь необіцяне приховування злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали скаргу, та думку прокурора про залишення оскаржених рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга захисника в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України, тільки в апеляційному порядку.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_3С у вчиненні зазначених у вироку злочинів, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема :

послідовним та несуперечливим показанням засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, як ОСОБА_3 організовував розбійні напади, планував дії зазначених осіб з розподіленням ролей кожного з них, роздавав зброю та шарфи, якими вони приховували свої обличчя та підшукував банківське відділення без охорони;

показанням потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про обставини вчинення розбійних нападів на них та поясненням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23;

даним протоколів огляду місць події та особистих речей потерпілих, впізнання потерпілими цих речей, відтворення обстановки та обставин події, явки з повинною ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 5-11, 31-32; т. 2 а. с. 131-148; т. 3 а. с. 50-55, 166, 169, 171, 174; т. 4 а. с. 115-126, 130-147, 150-155, 214, 246, 247, 249; т. 5 а. с. 123-125, 131-141, 155-162);

висновку судово-дактилоскопічної експертизи від 26.02.2010 (т. 4 а. с. 90-99).

Довід захисника про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ч. 1 ст. 396 КК України є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що останній організовував розбійні напади, підшукував співучасників для вчинення злочинів, згуртовував їх та розподіляв ролі, виявляв банківські установи без охорони й з'ясовував їх режим роботи тощо.

Відсутні будь-які підстави для сумнівів в достовірності доказів на яких ґрунтуються висновки місцевого суду в цій частині, а доводи захисника в касаційній скарзі щодо таких сумнівів не обґрунтовані.

Покарання призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, зокрема - ступеню тяжкості вчинених злочинів та особи ОСОБА_3, і є справедливим.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а його ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній докладно вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, колегією суддів не виявлено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.