Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанцій, на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року,

вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 лютого 2010 року, з урахуванням внесених ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2011 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року змін, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року, як убачається зі змісту рішення, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію у 2011 році» у зв'язку з відбуттям половини призначеного строку покарання.

В апеляційному порядку постанова не оскаржувалась.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вказану постанову і направити справу на новий судовий розгляд з підстав неправильного застосування кримінального закону. Аргументує тим, що судом звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання всупереч вимогам ст. 7 ЗУ «Про амністію у 2011 році».

У запереченнях поданих на скаргу прокурора, захисник засудженого ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, указує на формальний характер і безпідставність касаційних вимог прокурора та законність рішення суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги й заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до визначеного кола осіб, перелік яких вказаний у цій статті не є вичерпним. Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про амністію у 2011 році» амністія не застосовується до осіб яких притягнуто до відповідальності чи засуджено за ряд злочинів, у тому числі, розбій (ст. 187 КК України в редакції 2001 року зі змінами).

Як убачається з матеріалів справи та судових рішень, ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених статтями 186, 187 КК України, одним з яких є розбій.

За таких обставин, виходячи з положень ст. 7 ЗУ «Про амністію у 2011 році» засуджений не є суб'єктом дії цього закону.

Тому доводи прокурора про необґрунтоване звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, є слушними.

З огляду на викладене, постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою та вона, в силу п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, і направити справу на новий судовий розгляд.