5-5163км12 Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю - 08.11.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 8 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2012 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 296 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що вони 24 липня 2010 року о 4 годині 30 хвилин, в групі між собою, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, перебуваючи біля будинку №23 по вул. Стасюка в м. Чернівці, висловлювалися брутальною лайкою щодо ОСОБА_3, після чого почали безпричинно завдавати йому удари руками та ногами у різні частини тіла. З метою уникнення побиття потерпілий вирвався від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та побіг вздовж вказаного будинку, але вони, не бажаючи припиняти своїх хуліганських дій, стали його переслідувати до 5-го під'їзду цього будинку, біля якого знову почали безпричинно завдавати йому удари руками і ногами. У результаті хуліганських дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, зокрема синець на обличчі, садна тулуба, правого передпліччя, лівого ліктьового суглобу та лівої стопи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2012 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 березня 2012 року щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, однобічністю і неправильністю досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що його показання, а також засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_4 та свідків щодо причин виникнення конфлікту, його тривалості, і заподіяння тілесних ушкоджень є суперечливими між собою та в ході досудового і судового слідства не перевірялися з наявними у справі доказами. Пред'явлене органами досудового слідства обвинувачення не відповідає вимогам статей 131, 132 КПК України, яке необґрунтовано перенесено у вирок і ухвалу судів, його право на захист порушено, оскільки одночасно з постановами про призначення експертиз, призначених впродовж серпня-вересня 2010 року, надавалися йому для ознайомлення і висновки цих експертиз, а також тим, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання його захисника, в якому він просив суд направити доручення з метою пошуку та вилучення речовин коричневого кольору, схожих на кров, виявлених під час огляду місця події.

Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржуються.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги засудженого та вважав судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, участь засудженого ОСОБА_1 у бійці з ОСОБА_3, спосіб нанесення останньому тілесних ушкоджень, їх характер та кількість засудженим ОСОБА_1 в касаційній скарзі не заперечуються.

Відповідно до частини 2 статті 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Згідно змісту зазначеної норми закону підставами для скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

З касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він просить скасувати судові рішення з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти і однобічності досудового і судового слідства, визначення яких дано у статтях 368, 369 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

У зв'язку з цим доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він підлягає виправданню за частиною 2 статті 296 КК України, посилаючись на суперечливі між собою показання засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 і свідків щодо причин виникнення конфлікту з останнім, який завдав йому ножове поранення, а тому він сам є потерпілим від його злочинних дій, що належним чином в ході досудового слідства та судом першої інстанції не перевірено з його показаннями, є неспроможними та не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції, в силу наданих статтею 398 КПК України повноважень.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що за встановлених судом обставин справи дії ОСОБА_1 за частиною 2 статті 296 КК України кваліфіковані правильно.

Так, засудженим ОСОБА_1 в ході досудового і судового слідства не заперечувався той факт, що він разом з ОСОБА_2 наздоганяли потерпілого для з'ясування з ним стосунків, бо були ображені на нього, та завдавали потерпілому тілесні ушкодження у різні частини тіла.

Дані показання містяться в протоколах допиту ОСОБА_1 як підозрюваного, очної ставки між ним та потерпілим, слідчі дії по яких проводилися за участю захисника, а також надані ним в судових засіданнях суду першої інстанції (а.с. 100-103, 104-108, 246-250).

Крім того, засуджений ОСОБА_2 надав детальні показання з приводу обставин вчинення ним та ОСОБА_1 злочину, в яких він вказував, що після неприємних висловлювань потерпілого на їх адресу, вони образилися і почали слідувати за ним, а коли вони його наздогнали, то він побіг від них вздовж будинку, біля якого ОСОБА_1 повалив його і почалася бійка. Він підійшов до них, коли ОСОБА_1 сидів зверху на потерпілому, і також наніс руками удари потерпілому в потилицю, а ногами по ребрам та спині (а.с.11, 79-81, 83-86, 44-246).

З приводу обставин вчинення злочину був допитаний очевидець події - свідок ОСОБА_5, яка показала, що двоє осіб біля її будинку порушили її сон та спокій, у зв'язку з чим вона змушена була прокинутися. Виглянувши на вулицю, побачила як один чоловік повалив іншого хлопця обличчям до землі, сів на нього та продовжив наносити удари, а хлопець, який стояв поруч з ними, також наносив потерпілому удари до того моменту, поки не пролунав голос особи, яка погрожувала викликом міліції. Після чого вони залишили хлопця та пішли.

Дані показання відображені в протоколах її допиту як свідка, при відтворенні обстановки і обставин події з її участю, судових засідань та узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які, перебуваючи у своїх помешканнях, чули брутальну лайку та бійку з вулиці, чим було порушено їх сон та спокій (а.с. 9, 58-59, 60-6162-63, 64-68, а.с. 233-235, 236-238238-240).

Повідомлень про інших свідків події та клопотань з приводу їх виклику в судове засідання засудженим та його захисником не заявлялися.

Характер, локалізація та період виникнення завданих потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, відображені у висновках експертиз №1671 від 17 серпня 2010 року та №168 від 11 листопада 2011 року, зміст яких ніким не оспорюється і відповідає показанням матері потерпілого, яка підтверджувала те, що вона бачила на тілі свого сина тілесні ушкодження у виді синців (а.с. 43, 71-72, 205-208, 251 зворот - 253).

Твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист, що виразилося у наданні постанов про призначення експертиз разом з їх висновками є безпідставними, оскільки він власноручно і беззастережно підписував усі протоколи слідчих дій та заяв і зауважень не мав.

При цьому засуджений обґрунтовує свою невинуватість, у тому числі і висновками експертиз, як докази, під час збирання яких він стверджує було порушено його право на захист.

Необґрунтованими є доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що пред'явлене йому обвинувачення не відповідає вимогам статей 131, 132 КПК України, оскільки воно містить місце, час, спосіб, мотив, а також інші ознаки злочину, зокрема частину і статтю Особливої частини кримінального закону, за якою кваліфіковані його дії, яким надано юридичну оцінку.

Більше того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі викладає свої показання щодо дійсних, на його переконання, обставин справи таким же чином як це відображено в обвинувальному висновку.

З огляду на те, що ніким не заперечуються подія бійки, її місце та участь в ній, то доводи засудженого ОСОБА_1 про відмову в задоволенні клопотання його захисника, яке стосувалося про виявлення та вилучення слідів коричневого кольору, які мають вигляд крові, вирішене судом першої інстанції відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, а тому є непереконливими.

Посилання засудженого на те, що він є потерпілим від злочинних дій ОСОБА_4, оскільки він під час бійки отримав ножове поранення, матеріалами справи не підтверджене, про що є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених статтями 121, 124 КК України, від 28 вересня 2010 року, яка в передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку ніким не оскаржена.

До того ж, наведені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи за своїм змістом аналогічні тим, що викладені в апеляції його захисника ОСОБА_8, та вже були предметом апеляційного розгляду, у тому числі суперечливих даних щодо тривалості конфлікту з потерпілим, їх належним чином перевірено і спростовано.

Сам же апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 377 КПК України.

Так як істотні порушення кримінально-процесуального закону не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.