Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:Орлянської В.І.,суддів:Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,за участю прокурора:Таргонія О.В., представника потерпілого ОСОБА_5,розглянула в відкритому судовому засіданні 8 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_6 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2012 року.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

звільнено від відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі п «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 році, провадження у кримінальній справі закрито.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення на його користь з ОСОБА_7 96000 грн. матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_7 26 липня 2010 року, знаходячись поблизу залізничного вокзалу в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, під приводом виконання послуг по доставці з Німеччини автомобіля марки «Опель Вектра» та його послідуючим продажем за 12000 доларів США, в строк до 20 вересня 2010 року, на замовлення ОСОБА_6 отримав від нього частину суми - 2000 доларів США, після чого у нього виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами належними ОСОБА_6 на загальну суму 12000 доларів США. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 ввів в оману ОСОБА_6, а саме, підшукавши автомобілі марки «Опель Вектра», які схожі до замовлено автомобіля, надав їх йому для огляду 1 вересня 2010 року на стоянці, що знаходиться біля СТО в АДРЕСА_1, тим самим викликав в ОСОБА_6 впевненість про вигідність передачі йому решти грошових коштів в сумі 10000 доларів США за продаж автомобіля марки «Опель Вектра».

1 вересня 2010 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 решту грошових коштів в сумі 10000 доларів США, після чого свої зобов'язання перед ОСОБА_6 не виконав, автомобіль не доставив та гроші останньому не повернув, тим самим незаконно шляхом обману заволодів його грошовими коштами на загальну суму 12000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют встановлених НБУ на 26 липня 2010 року та на 1 вересня 2010 року становить 94659 грн., спричинивши потерплому ОСОБА_6 значну матеріальну шкоду.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2012 року постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

В касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд безпідставно застосував амністію до ОСОБА_7, оскільки з моменту набрання чинності законом та до дня винесення постанови суду пройшло більше трьох місяців. Також, зазначає, що суд першої інстанції невірно послався на п. 4 ст. 6 КПК України, в той час як на момент винесення постанови дана норма втратила чинність. Крім того, на думку потерпілого, судом не було вжито заходів щодо вирішення заявленого по справі цивільного позову та відшкодування завданої шкоди. На зазначені доводи суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни; думку представника потерпілого, який підтримав касаційну скаргу потерпілого та просив її задовольнити, судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_7 вчинив злочин до набрання чинності Законом України «Про застосування амністії у 2011 році» від 8 липня 2011 року (3680-17) . На час перебування справи стосовно нього у провадженні суду цей нормативно-правовий акт набув законної сили і положення статті 6 щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі підлягали застосуванню.

Тому, посилання у касаційній скарзі на те, що Закон України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) вичерпав свою дію і не міг бути застосований до ОСОБА_7, є безпідставними.

Суд першої інстанції за встановлених обставин справи, які згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року є підставами для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, обґрунтовано закрив провадження у кримінальній справі, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_6 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заявленого ним цивільного позову, аналогічні доводам його апеляції, перевірялись судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що суд першої інстанції при застосуванні до ОСОБА_7 акту амністії цивільний позов потерпілого залишив без розгляду у відповідності до вимог акту амністії. Однак, для можливості забезпечення та відновлення прав потерпілого, залишив без зміни накладений на майно обвинуваченого арешт.

Не погодившись з рішенням про залишення його позову без розгляду, потерпілий подав апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції при розгляді його скарги вірно зазначив, що згідно ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 року» від 8 липня 2011 року амністія не звільняє винного від обов'язку відшкодувати завдану злочином шкоду. Питання щодо відшкодування шкоди потерпілим може бути вирішено в порядку цивільного судочинства, подавши відповідний цивільний позов в порядку цивільного судочинства до обвинуваченого ОСОБА_7 без сплати судового збору, про що зазначено у судових рішеннях, з чим погоджується і касаційна інстанція.

Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно вимог ст. 5 КК України положення ст. 14 Закону України «Про застосування амністії в Україні» в редакції від 2 червня 2011 року, які набрали чинності з 1 січня 2012 року погіршують становище підсудного, а тому не можуть бути застосовані до нього.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_6, аналогічні доводам його апеляції, перевірялися судом апеляційної інстанції, який на думку колегії суддів, правильно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень судами вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, на які посилається потерпілий, та які б потягли за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_7 рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.