Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В., за участю прокурора Казнадзея В.В.,захисника ОСОБА_5,засудженого ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні 08 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на вирок Судацького міського суду АР Крим від 30 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 26 січня 2012 року.

Вироком Судацького міського суду АР Крим від 30 червня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що судимості не мав,

засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_7 398 грн на відшкодування матеріальної шкоди та ОСОБА_8 600 000 грн моральної шкоди; на користь держави 9 706 грн 12 коп судових витрат за проведення експертиз.

ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 29 серпня 2009 року у період часу з 3 години 20 хвилин по 3 годину 50 хвилин з метою заволодіння чужим майном проник до торгівельної палатки ПП «ОСОБА_7», розташованої на території ринку по АДРЕСА_1. У момент заволодіння коробкою з грошима засуджений був помічений реалізатором товару ОСОБА_9, яка прокинулася.

Маючи умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 напав на ОСОБА_9 із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, та з метою позбавлення останньої життя завдав їй три удари ножем в ділянку задньої поверхні грудей, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Після чого ОСОБА_6 заволодів вказаною коробкою з грошима в сумі 400 грн, чим спричинив шкоду потерпілій ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 26 січня 2012 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своєї позиції захисник, даючи свою оцінку доказам у справі, стверджує, що злочинів ОСОБА_6 не вчиняв, а справу щодо нього сфабриковано працівниками міліції. Вказує на те, що досудове і судове слідство велося з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, у тому числі, з порушенням права на захист. Зазначає, що суд неодноразово відмовляв в задоволенні його клопотань, належним чином не мотивуючи свого рішення. Посилається й на те, що апеляційний суд не в достатній мірі перевірив доводи, викладені в його та засудженого апеляціях. Крім іншого вказує й на те, що його не було належним чином повідомлено про день та час розгляду даної справи в апеляційному суді.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на незаконність його засудження, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує також на те, що апеляційний суд всупереч вимог закону розглянув справу щодо нього без його участі та участі його адвоката.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги засудженого та захисника не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційних скаргах твердження, зокрема щодо непричетності ОСОБА_6 до вчинення розбою й умисного вбивства ОСОБА_9, засуджений та його захисник висловлювали як на досудовому слідстві, так і у судах першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, з якими погоджується і колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили. Зокрема особистими показаннями засудженого ОСОБА_6, які він давав під час проведення досудового слідства, а саме в якості підозрюваного, при належному забезпечені права на захист із застосуванням відеозапису, у яких він детально розповів про те, що, прокинувшись вночі, він пішов на ринок, подивився, що всі нібито сплять, зайшов до торгівельної палатки, де працювала його однокласниця ОСОБА_9, побачивши, що та спить, вирішив вкрасти коробку з виручкою, однак остання прокинулася, тоді він тричі вдарив її ножем, забрав коробку з грошима, і втік. По дорозі забрав з коробки гроші, а саме 400 грн, а коробку викинув; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, з яких убачається, що під час проведення цієї слідчої дії ОСОБА_6 у присутності захисника та судово-медичного експерта із застосуванням відеозапису підтвердив ці показання та детально розповів і показав на місці злочину куди саме і як завдавав потерпілій удари, а також куди викинув пусту коробку з-під грошей та ніж.

Хоча ОСОБА_6, з посиланням на застосування до нього недозволених методів слідства, змінив свої визнавальні показання та заявив, що непричетний до вбивства потерпілої, однак після ретельної перевірки таких його тверджень, суд дійшов правильного висновку про те, що вони зумовлені позицією його захисту та обґрунтовано послався у вироку на показання засудженого, які він дав на досудовому слідстві, визнаючи свою винність, і у яких детально розповідав про обставини вбивства ОСОБА_9, а також про те, куди він подів коробку з-під грошей та знаряддя злочину - ніж, вказуючи на такі деталі, які могли бути відомі тільки безпосередньому виконавцю злочину.

Крім того, ці показання ОСОБА_6 підтверджуються і даними, що містяться у висновку судово-медичного експерта щодо кількості, характеру та локалізації заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та показаннями експерта Андросова В.І. щодо можливості спричинення потерпілій тілесних ушкоджень за обставин, вказаних ОСОБА_6

При цьому звертає на себе увагу той факт, що судово-медична експертиза була проведена значно пізніше, ніж допит ОСОБА_6 в якості підозрюваного та відтворення обстановки й обставин події за його участю, під час яких він вказував у якому положенні знаходилася потерпіла в момент завдання їй ударів ножем, скільки разів і куди він завдавав їй ці удари, що згодом, по суті, підтвердив й експерт.

Також, згідно з даними протоколу огляду місця події та показаннями свідка ОСОБА_11 місце, де було виявлено викрадену коробку з-під грошей, співпадає з місцем, на яке вказував ОСОБА_6 під час відтворення обстановки та обставин події. Не суперечить його показанням під час цієї слідчої дії й місце, де було виявлено ніж, який, відповідно до висновків медико-криміналістичних експертиз, не виключено, що є знаряддям злочину.

Отже, твердження у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_6 на досудовому слідстві давав визнавальні показання під впливом недозволених методів з боку працівників міліції, є безпідставними. Такі твердження ретельно перевірялися в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у вироку, у тому числі з посиланням на показання свідків ОСОБА_12 й ОСОБА_13, (понятих під час відтворення обстановки та обставин події), які розповіли за яких обставин ОСОБА_6 показав і розповів про вчинений ним злочин, при цьому зазначили, що усі свої дії той виконував самостійно, без примусу і підказок; даними висновків судово-психологічної експертизи, згідно з якими на відеозаписах з участю ОСОБА_6 ознак психологічного впливу на нього з боку осіб, які брали участь в проведенні відтворення обстановки та обставин події, не вбачається.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується й іншими, зібраними у справі доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які підтвердили, що бачили ОСОБА_6 у ніч вбивства ОСОБА_9 у диско-барі «Шатл»; показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що ОСОБА_6 незадовго до вбивства ОСОБА_9 показував йому розкладний ніж сріблястого кольору, та даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання, під час якого ОСОБА_18 впізнав та вказав саме на ніж, який був виявлений в акваторії причалу с. Морське, вказавши, що саме цей ніж йому демонстрував ОСОБА_6; даними висновків медико-криміналістичних експертиз згідно з якими не виключається можливість спричинення пошкоджень на одязі потерпілої клинком розкладного ножа, виявленого в акваторії причалу с. Морське.

Отже, уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимим зібрані у справі докази. Не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Аналогічні за змістом доводи, у тому числі щодо порушення права на захист, перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, детально викладено в ухвалі апеляційного суду. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Посилання у касаційних скаргах на те, що апеляційний суд розглянув кримінальну справу щодо ОСОБА_6 без участі засудженого та його захисника, не викликавши засудженого в судове засідання, хоча він писав про це клопотання, а також не повідомивши належним чином захисника про день слухання справи, є необґрунтованими. Як убачається із матеріалів справи, засудженим відповідне клопотання не заявлялося, а захиснику ОСОБА_5 своєчасно направлялося повідомлення про день розгляду справи в апеляційному суді (т. 5 а. с. 493).

З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6, як про це ставиться питання у касаційних скаргах засудженого та його захисника.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Судакського міського суду АР Крим від 30 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 26 січня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника - без задоволення.