Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 8 листопада 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 2 лютого 2012 року.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останній раз: вироком

Ковпаківського районного суду м. Суми

від 10 листопада 2008 року за ч. 2 ст. 190, ст. 395, КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення

волі строком на 1 рік 2 місяці 15 днів;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

За ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 2 лютого 2012 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він вчинив ряд злочинів за таких обставин.

2 січня 2010 року в період часу з 19 год. до 19 год. 30 хв., ОСОБА_1 перебуваючи у своїх знайомих в АДРЕСА_1, викрав з кишені куртки, яка належала ОСОБА_2, мобільний телефон «Nokia 2600» вартістю 630 грн., на рахунку якого знаходились кошти в сумі 56 грн., спричинивши шкоду потерпілій на загальну суму 686 грн.

На початку січня 2010 року, приблизно о 10 годині ОСОБА_1 з метою особистого збагачення, під приводом реалізації цукру почав шукав громадян, заздалегідь не збираючись виконувати своєї обіцянки та не маючи реальної можливості її виконати.

Перебуваючи біля Сумської обласної дитячої лікарні за адресою: вул. Троїцька, 48 в м. Суми, діючи повторно, зустрівши свою знайому на ім'я «ОСОБА_19», повідомив їй неправдиві відомості щодо продажу ним цукру за ціною 200 грн. за один мішок, яка в свою чергу повідомила ці відомості ОСОБА_3 Після того, як ОСОБА_3 передала «ОСОБА_19» грошові кошти в сумі 400 грн. для придбання цукру, ОСОБА_1, зловживаючи довірою «ОСОБА_19», отримав від неї грошові кошти за цукор та зник. Зрозумівши, що ОСОБА_1 ошукав її, «ОСОБА_19» повернулася до лікарні, де розповіла ОСОБА_3 про обман.

Продовжуючи злочинну діяльність, на початку січня 2010 року

ОСОБА_1 запропонував своєму знайомому ОСОБА_4 вчинити ряд

дій, спрямованих на обман громадян під приводом реалізації цукру, на що останній погодився.

Реалізуючи задумане та діючи згідно розподілених ролей, на початку січня 2010 року, точної дати встановити не представилося можливим, приблизно о 10 годині ОСОБА_4 прийшов на Центральний ринок по вул. Засумській, 2, в м. Суми, де зустрів знайому ОСОБА_5

Використовуючи їх довірливі стосунки, він запропонував придбати у нього цукор за ціною 3 грн. за кілограм, на що остання погодилася. Через 2-3 дні ОСОБА_4 представив ОСОБА_5 ОСОБА_1, як свого начальника. ОСОБА_1 повідомив, що за цукром необхідно проїхати на вул. Привокзальну. Прибувши за місцем призначення, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилися чекати на ОСОБА_1, який під виглядом вирішення питання придбання цукру пішов на територію ринку. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся та запропонував передати йому 300 грн. для оплати цукру. Отримавши кошти від ОСОБА_5, спочатку ОСОБА_1, а потім і ОСОБА_6 зникли.

27 січня 2010 року приблизно об 11 год., ОСОБА_4, підшукуючи наступного потерпілого прийшов на Центральний ринок в м. Суми, де зустрів знайому ОСОБА_7, якій повідомив неправдиві відомості про продаж цукру за ціною 200 грн. за мішок. Та зателефонувала ОСОБА_8., яка погодилася придбати цукор. Цього ж дня ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_8 на зупинці громадського транспорту біля Сумської міської клінічної лікарні № 5, та використовуючи їх довірливі відносини, з метою заволодіння її грошима шахрайським шляхом, підтвердив можливість придбання для неї цукру за низькою ціною. Після цього ОСОБА_4 підвів ОСОБА_8 до приймального відділення Сумської міської клінічної лікарні № 5 по вул. Марко Вовчок, 2 м. Суми, де представив ОСОБА_1 як працівника лікарні, чим підтримав враження потерпілої щодо достовірності їх дій. ОСОБА_8 передала ОСОБА_1 гроші в сумі 1000 грн. для придбання для неї цукру, останній пішов і більш не повернувся. ОСОБА_4, зачекавши

близько 15 хвилин, під виглядом того, що пішов за ОСОБА_1, також

скрився.

Не зупинившись на вчиненому, на початку лютого 2010 року, точної дати під час досудового слідства встановити не представилось можливим, в денний час ОСОБА_1, перебуваючи біля Сумської міської лікарні № 4, по вул. Металургів, 38 в м. Суми, запропонував раніше йому не знайомому ОСОБА_9 придбати у нього цукор за ціною 250 грн. за мішок, на що останній погодився. Наступного дня приблизно о 9 годині ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_9 біля оптової бази по вул. Чернігівській, 12 в м. Суми та підтвердив свої можливості щодо продажу цукру. Після цього, ОСОБА_1 отримавши від ОСОБА_9 грошові кошти для придбання цукру в сумі 500 грн. пройшов через територію бази та зник, розпорядившись грошима на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 виправдано за вчинення ряду крадіжок чужого майна громадян: 15 липня 2009 року - ОСОБА_10, 23 липня 2009 року - ОСОБА_11, 14 січня 2010 року - ОСОБА_12, 27 березня 2010 року - ОСОБА_13, 9 травня 2010 року - ОСОБА_14, 10 липня 2010 року - ОСОБА_15, 28 серпня 2010 року - ОСОБА_16, 21 вересня 2010 року - ОСОБА_17

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Посилається при цьому на ч. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29 червня 1990 року (v0005700-90) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого складу злочину. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність його участі у вчиненні злочину. Також зазначає, що суд виправдовуючи ОСОБА_1 у частині епізодів крадіжки чужого майна потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вимоги закону викладені вище не дотримався. Крім того, суд виправдав ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, в той час як всі епізоди крім крадіжки майна належного потерпілій ОСОБА_18 кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 185 КК України. Крім того, прокурор вказує, що ухвала апеляційного суду не містить докладних мотивів, з яких суд відхилив доводи апеляції засудженого та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначені вирок і ухвалу та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону; в доповненнях до касаційної скарги він зазначає, що він злочини, за які його засуджено, не вчиняв. Вказує також, що суд апеляційної інстанції постановив невмотивовану ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та не врахував всіх обставин справи та під час досудового слідства було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Голюги В.В., яка підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив його касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Виходячи з вимог ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Крім того, якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, які кваліфікуються різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок майна потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в резолютивній частині виправдав його за ч. 3 ст. 185 КК України, тоді як всі епізоди, крім крадіжки майна, що належить потерпілій ОСОБА_18 кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 185 КК України.

Дійшовши висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ряду злочинів не доведена, суд в порушення вимог кримінально-процесуального закону, не дав оцінки зібраним слідством по справі доказам, а лише констатував факт недоведеності його участі у вчиненні злочинів, тому на думку колегії суддів, вирок суду підлягає скасуванню.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляційною скаргою засудженого, був позбавлений можливості виправити зазначені недоліки, оскільки, розглядав справу в межах поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, тому і ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Виходячи з наведеного, судові рішення по справі є такими, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим підлягають скасуванню, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа направленню - на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи скарг, дати їм належну оцінку та з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення та належним чином його мотивувати.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий та обвинувачується у скоєнні тяжкого та середньої тяжкості злочинів, то колегія суддів не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1, задовольнити частково.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.