Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів: Кульбаби В.М., Литвинова О.М.

за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2012 року.

Вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого

18.05.2010 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Краснокутського районного суду від 18 травня 2010 року та остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, та ОСОБА_2, на користь «Полтавнефтегазгеологія» НАК «Надра України» матеріальні збитки в розмірі 298 грн. 30 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат відповідно до ст. ст. 81, 91 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 листопада 2011 року, близько 16 год. за попередньою змовою із ОСОБА_3 проник на територію Краснокутського відділення бази «Полтавнефтегазгеологія» НАК «Надра України», звідки таємно викрав майно на загальну суму 298 гривень 30 коп.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 щодо якого судові рішення не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок від 17 квітня 2012 року щодо нього без зміни.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що призначене йому покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки не враховано обставин, що пом'якшують відповідальність.

Просить постановлений щодо нього вирок місцевого суду змінити, застосувати ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив доводи касаційної скарги ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікації дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не заперечується.

У суді першої інстанції докази по справі досліджувались з урахуванням вимог ст. 299 КПК України.

Відповідно до ст. 365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи апеляційною інстанцією не перевірялись.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною.

Доводи касаційної скарги про суворість покарання, призначеного засудженому необґрунтовані та спростовуються наступним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання в межах санкції закону наряду з тяжкістю злочину, даними про особу винного суд обґрунтовано врахував як пом'якшуючу обставину каяття ОСОБА_1, так і обтяжуючу обставину рецидив злочину, вчиненого у період іспитового строку за попереднім вироком.

Остання обставина крім того свідчить, що призначене покарання ОСОБА_1 за попереднім вироком не досягло передбаченої ст. 50 КК України мети по виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Таким чином покарання, яке визначене ОСОБА_1 за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 17 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.