Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,за участю прокурора Матюшевої О.В.захисниківзасуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7ОСОБА_10., ОСОБА_9.розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2012 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, таку, що судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_10 і ОСОБА_9 засуджені за те, що вони, перебуваючи на посадах, відповідно, начальника та заступника начальника Управління захистку прав споживачів в Київській області, будучи службовими особами, які займали відповідальне становище, за обставин викладених у вироку, протягом вересня 2010 року - січня 2011 року за попередньою змовою між собою вчинили ряд вимагань хабарів та отримали хабарі за виконання чи невиконання в інтересах хабародавців певних дій, пов'язаних з проведенням або не проведенням перевірок, пов'язаних з використанням ними влади та службового становища.

Так, у вересні 2010 року ОСОБА_10 і ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, висунули директору ТОВ «Нива» ОСОБА_11, як директору підприємства та приватних підприємців, що здійснюють на ринку свою діяльність, вимогу про передачу в якості хабара трьох персональних комп'ютерів «Пентіум-4» за не проведення позапланових перевірок на цьому ринку, але потім розмір хабара поменшили до одного комп'ютера. В подальшому ОСОБА_10 і ОСОБА_9 в робочому кабінеті №614 управління за адресою м. Київ, вул. Хрещатик 6, шляхом вимагання, одержали від ОСОБА_11 один комп'ютер вартістю 6780 гривень за лояльне ставлення до нього як до директора ринку та приватних підприємців, які здійснювали свою діяльність на цьому ринку та за не проведення там позапланових перевірок в подальшому.

Крім того, засуджені за попередньою змовою між собою, аналогічним способом, вимагали та отримували хабарі від суб'єктів підприємницької діяльності за застосування до них мінімальних штрафних санкцій, нарахованих за результатами перевірок, за не проведення перевірок та за мінімізацію штрафів, які мали бути нараховані за результатами при проведенні майбутніх перевірок.

Так, 26.10.2010 року підсудні отримали від ОСОБА_12 хабар у розмірі 1000 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 14.12.2010 року - від ОСОБА_13 2000 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки, 16.12.2010 року - від ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 по 4000 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 21.12.2010 року - від ОСОБА_17 400 доларів США, що складало 3185 гривень 36 копійок та 1600 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 22.12.2010 року - від ОСОБА_18 1000 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 27.12.2010 року - від ОСОБА_19 500 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 28.12.2010 - від ОСОБА_20 4000 гривень за не проведення перевірки та від ОСОБА_21 1500 гривень за мінімізацію штрафів при проведенні майбутньої перевірки; 29.12.2010 року - від ОСОБА_22 2000 гривень та від ОСОБА_23 200 доларів США, що складало 1592 гривні 22 копійки за не проведення перевірки; від ОСОБА_12 3000 гривень за нарахування мінімальних штрафних санкцій за наслідками перевірки; 14.01.2011 року - від ОСОБА_24 2000 гривень за мінімізацію штрафів при проведенні майбутньої перевірки; 17.01.2011 року - від ОСОБА_25 15000 гривень за мінімізацію штрафів, накладених за результатами перевірки.

Апеляційним судом м. Києва 20 липня 2012 року постановлено новий вирок, яким вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_10 і ОСОБА_9 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати керівні посади в органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях на підставі ст. 75 КК України, скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_10 і ОСОБА_9 засуджено кожного за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції від 5 квітня 2001 року на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків на ОСОБА_10, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України, а на ОСОБА_9 - обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 цього Закону.

Покарання, призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 368 КК України, у виді позбавлення права займати керівні посади в органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки постановлено виконувати реально.

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_10 5 рангу 4 категорії державного службовця, а ОСОБА_9 - 9 рангу 5 категорії державного службовця.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує на те, що суд необґрунтовано застосував до засуджених положення ст. 75 КК України та, в порушення вимог статей 332- 335 КПК України, не вмотивував свого рішення.

У письмових запереченнях захисник ОСОБА_5 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, пояснення засуджених та їх захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі та запереченні доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи прокурора про те, що звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та особі кожного з них внаслідок м'якості, є непереконливими.

Стверджуючи про можливість виправлення засуджених без відбування покарання, апеляційний суд вірно виходив із того, що засуджені, хоча і вчинили тяжкий злочин, але кожен із них до скоєного характеризувалися позитивно, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають ряд захворювань та є інвалідами.

З врахуванням викладеного та повним визнанням вини засудженими, що дозволило суду провести скорочений порядок розгляду справи і ця обставина свідчить про їх щире каяття та сприяння у розкритті злочинів, колегія суддів визнає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 без ізоляції їх від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на них обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України. Це рішення апеляційного суду належним чином вмотивоване, вирок суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.

Тому, наведені в касаційній скарзі доводи прокурора щодо неможливості виправлення засуджених без реального відбуття покарання є непереконливі та необґрунтовані.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування вироку апеляційного суду, згідно положенням ч.1 ст. 398 КПК України не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2012 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.