5-4983км12 Про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії - 06.11.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6

Цією постановою

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а провадження по справі закрито.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14 лютого 2012 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 25 жовтня 2005 року приблизно о 20:00, керуючи автомобілем «Мерседес АТЕГО», що мав технічну несправність гальмівного диску, яку водій міг виявити, у порушення пунктів 1.5, 2.3 «а», «б», 12.2, 12.3, 31.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) на автодорозі Харків - Сімферополь рухаючись із перевищенням швидкості, при виявленні пішохода ОСОБА_7 здійснив маневр гальмування, однак у результаті технічної несправності автомобіль виїхав на узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок безпідставного звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, зазначає, що амністія до останнього застосована неправомірно, крім того, у порушення вимог кримінально - процесуального закону судовий процес не фіксувався за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом (3680-17) мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом, підлягають особи, кримінальні справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_6, вчинено ним 25 жовтня 2005 року. Цей злочин відноситься до категорії тяжких та вчинений з необережності. ОСОБА_6 під час вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння чи в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших речовин, не залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. На момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) ОСОБА_6 мав на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та двох малолітніх дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_10., ІНФОРМАЦІЯ_4, щодо яких не позбавлений батьківських прав (т. 2, а.с. 279-281), тобто підпадав під дію цього Закону.

Обвинувачений ОСОБА_6 при ознайомленні з матеріалами справи під час досудового слідства заявив клопотання про застосування до нього амністії (т. 2, а.с. 266), яке він підтримав під час попереднього розгляду справи в суді, що зафіксовано у протоколі судового засідання. Таким чином, судом було дотримано усіх передбачених законом вимог та вірно звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Твердження потерпілого, аналогічне доводам його апеляції, про те, що судом не враховано положення ст. 17 зазначеного Закону, є безпідставними, оскільки передбачений цією статтею строк на виконання амністії не поширюється на осіб, які вчинили злочин до дня набрання ним законної сили.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією потерпілого, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, погодився з висновком місцевого суду про що в ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України наведено докладні мотиви прийнятого рішення.

Так само безпідставним є і посилання потерпілого на порушення кримінально - процесуального закону внаслідок відсутності фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України така фіксація здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи. Однак, у матеріалах справи таке клопотання потерпілого чи інших учасників процесу відсутнє. До того ж чинним процесуальним законом не передбачена фіксація процесу під час попереднього розгляду справи. Що ж стосується клопотання потерпілого про фіксування судового процесу в суді апеляційної інстанції, то воно було відхилено судом на підставі ст. 362 КПК України у зв'язку з не проведенням апеляційним судом судового слідства, про що винесено ухвалу з наведенням у ній мотивів такого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції (т. 3, а.с. 12).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 23 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.