5-4664к12 Про крадіжку, грабіж та умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 06.11.2012 Прийняття

головуючого Міщенка С.М.,суддів Єлфімова О.В., Пузиревського Є.Б.,з участю прокурора Казнадзея В.В.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше судиму 03.03.2003 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі;

за п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 3 місяці 14 днів позбавлення волі.

ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 27, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати в сумі 19242 грн. 30 коп. за проведення експертиз.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні злочинів проти чужої власності та життя людини за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в період часу між 9 і 16 червнем 2007 року, точної дати слідством не встановлено, попередньо домовилися таємно викрасти майно з приміщення столярної майстерні приватного підприємства «Надія», що на АДРЕСА_1. З цією метою приблизно о 10 год. вони прийшли до приміщення цієї майстерні, після чого ОСОБА_5 через вікно проникла всередину й передала звідти ОСОБА_6, який залишився стояти біля вікна, електричні та інші інструменти, заподіявши цьому підприємству майнову шкоду на загальну суму 1006 грн.

Крім того, 29 лютого 2008 року, приблизно о 12-й год., ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшла до палати № 10 корпусу № 3 санаторію «Володимирський» в с. Володимирівка Краснокутського району Харківської області, де лікувався її знайомий ОСОБА_7 Скориставшись тим, що останній, перебував у стані алкогольного сп'яніння та лежав у ліжку, на якому під подушкою були заховані гроші в сумі 92 грн., вона вважаючи, що завдяки такому стану він не зможе активно їй протидіяти, відкрито викрала ці гроші та вийшла з кімнати, а ОСОБА_7, виявивши ці дії, намагався її наздоганяти, але по дорозі спіткнувся й упав.

Викрадені гроші ОСОБА_5 витратила на спиртне та інші власні потреби.

Того ж дня приблизно о 21 год. ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 з метою повернення викрадених грошей прийшли до ОСОБА_5, яка разом з ОСОБА_6 проживала у АДРЕСА_2, де між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з приводу цих грошей виникла сварка, під час якої останній, ставши на захист ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_7 і ОСОБА_8 покинули їхню квартиру. У відповідь на ці вимоги ОСОБА_7 однією рукою схопив ОСОБА_6 за шию, а іншою - почав наносити удари кулаком по голові. ОСОБА_6, не маючи фізичної можливості звільнитися від ОСОБА_7 у зв'язку з наявною у нього травмою тіла та кінцівок, покликав на допомогу ОСОБА_5 і ОСОБА_8, однак останній став перешкоджати діям ОСОБА_5 яка намагалася відтягнути ОСОБА_7 від ОСОБА_6.

Тоді ОСОБА_5 маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_7, взяла в кімнаті кухонного ножа, яким умисно нанесла йому удар в область грудної клітки зліва, який був смертельним, а також умисно нанесла йому ще 6 прижиттєвих колото-різаних ран та 3 колото-різаних рани посмертно.

Смерть ОСОБА_7 настала від колото-різаної рани грудної клітки, проникаючої у плевральну порожнину з пошкодженням перикарда, лівого шлуночка, ускладненого гострою масивною крововтратою та травматичним шоком.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, ОСОБА_5 з метою приховати цей злочин, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_8, який був очевидцем вбивства ОСОБА_7, взявши із собою ножа, направилася за ним в санаторій «Володимирський». Ідучи по території санаторію по грунтовій дорозі, що напроти корпусу № 5, ОСОБА_5 умисно нанесла ОСОБА_8 удар ножем в область грудної клітки, від якого він впав на землю, а вона з метою доведення свого умислу до кінця, нанесла йому ще 3 удари в область грудної клітки, від яких настала його смерть на місці події.

У касаційних скаргах:

прокурором порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі ОСОБА_6. При цьому посилається на безпідставне його виправдання, посилаючись на те, що ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і судового розгляду справи вказувала, що саме ОСОБА_6 був підбурювачем вчинення нею умисних вбивств ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Крім того зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про неконкретність пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення та відсутність об'єктивної сторони співучасті ОСОБА_6 з ОСОБА_5 у вчиненні умисних вбивств обох потерпілих. У доповненнях до цієї скарги прокурор вказує також на те, що при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України суд порушив вимоги ст. 73 КК України;

засуджена ОСОБА_5 просить вирок щодо неї скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на те, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_7 у неї не було, про що свідчить надання йому медичної допомоги, вважає, що вона перевищила межі необхідної оборони, захищаючи свого співмешканця ОСОБА_6 від протиправних дій потерпілого, а тому її дії за цим епізодом слід кваліфікувати за ст. 118 КК України. Також вважає неправильною кваліфікацію її дій за епізодом умисного вбивства ОСОБА_8, оскільки удар ножем, який випадково був в кишені її куртки, вона нанесла захищаючись від його нападу.

До касаційного суду внесено заперечення захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_6 на касаційну скаргу прокурора, в яких він просить вирок щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та частково касаційну скаргу засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню не підлягають.

Доводи прокурора про необгрунтоване виправдання ОСОБА_6 у підбурюванні ОСОБА_5 на вчинення умисних вбивств ОСОБА_7 та ОСОБА_8 колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 27 КК України, підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Як правильно зазначив суд у вироку з об'єктивної сторони підбурювання характеризується як активні дії, спрямовані на порушення у виконавця рішучості вчинити конкретний злочин. Суб'єктивна сторона таких дій характеризується наявністю прямого умислу, коли винна особа усвідомлює, що своїми діями порушує рішучість у іншої особи вчинити злочин, активно спрямовує волю до досягнення цієї мети, бажаючи вчинення конкретного злочину та досягнення відповідного результату.

Перевіривши матеріали справи та висновки суду щодо виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 27, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за доводами касаційної скарги прокурора колегія суддів вважає, що судом не встановлено будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 діяв як підбурювач ОСОБА_5 до вчинення умисних вбивств потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Більш того, і у касаційній скарзі прокурором не наведено об'єктивних даних, які саме дії вчинив ОСОБА_6 як підбурювач ОСОБА_5 до вчинення зазначених вбивств. Сама ОСОБА_5 під час судового розгляду справи визнала те, що умисні вбивства ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вона вчинила без будь-якої участі ОСОБА_6. Крім того органи досудового слідства у відповідних процесуальних документах та прокурор у своїй касаційній скарзі не вказали, які саме дії ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 4 ст. 27 КК України мають бути кваліфіковані як підбурювання ним ОСОБА_5 до вчинення умисних вбивств обох потерпілих.

Тому з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 27, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за недоведеністю його участі у їх вчиненні.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо недоведеності участі ОСОБА_6 у підбурюванні ОСОБА_5 до вчинення умисних вбивств ОСОБА_7 і ОСОБА_8, судом не допущено. Таких обгрунтованих доводів не наведено і прокурором у касаційній скарзі.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 186 КК України є правильними і у касаційній скарзі засудженою не оспорюються.

Що ж стосується висновків суду про винність засудженої ОСОБА_5 у вчиненні умисних вбивств ОСОБА_7 і ОСОБА_8, то вони грунутються на показаннях потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17, даних протоколів огляду місця події та відтворення обстановки і обставин події, висновках судово-медичних, судово-цитологічної, судово-психіатричної і судово-криміналістичних експертиз, речовими доказами, а також показаннях самої ОСОБА_5 під час судового розгляду справи, з яких зокрема вбачається, що ОСОБА_6 не пропонував їй вбивати ОСОБА_7 і ОСОБА_13 і змови на їх вбивство між ними не було.

Безпідставними є також доводи засудженої ОСОБА_5 про те, що умисне вбивство ОСОБА_7 вона вчинила при перевищенні меж необхідної оборони, захищаючи свого співмешканця ОСОБА_6 від протиправних дій потерпілого, а вбивство ОСОБА_13 вчинила внаслідок нападу на неї з метою її зґвалтування.

Ці доводи є аналогічними її доводам під час судового розгляду справи і були предметом перевірки, однак свого підтвердження не знайшли. При цьому як вбачається із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції виходив із сукупності всіх обставин вчинених ОСОБА_5 злочинних дій, враховуючи спосіб вчинення злочинів, кількість, характер і локалізацію нанесених потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_13 ударів ножем.

Крім того, з метою перевірки показань ОСОБА_5 про те, що під час нанесення ножових поранень ОСОБА_7 вона знаходилися у стані необхідної оборони спростовуються як фактичними обставинами справи, так і висновком комісійної судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що численність нанесених ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, їх характер і тяжкість, використання в якості знаряддя злочину ножа і нанесення ним удару в ліву половину грудної клітки - в область життєво важливого органу, відсутність слідів самооборони у ОСОБА_5 свідчить про те, що вона бажала настання його смерті.

Також з показань допитаного у судовому засіданні експерта, який брав участь у проведенні комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що ушкодження на тілі ОСОБА_7 не були розташовані хаотично, як у випадку, коли б чоловік відмахувався ножем від потерпілого. Поранення були нанесені локалізовано, приблизно в одних частинах тіла, тобто в одних анатомічних областях, там же сконцентровані і мають однаковий колото-різаний характер.

Аналогічність способу вбивства ОСОБА_13 з використанням такого ж знаряддя злочину - ножа, нанесення ним проникаючого колото-різаного поранення в ліву половину грудної клітки, кількість інших ножових поранень, відсутність будь-яких даних посягання на ОСОБА_5 свідчать про те, що вона також діяла з прямим умислом, направленим на його умисне вбивство.

Тобто висновки вказаної комісійної судово-медичної експертизи у сукупності з іншими у справі доказами спростовують доводи ОСОБА_5 про те, що вона захищалася від протиправних дій ОСОБА_7 і ОСОБА_13.

Таким чином, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши зібрані у справі докази, суд правильно встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 та п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому підстав для зміни або скасування вироку за доводами її касаційної скарги у колегії суддів немає.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог статей 64 і 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та даних про її особу. Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то судом не допущено порушень вимог ст. 73 КК України, оскільки до призначеного покарання було зараховане попереднє ув'язнення ОСОБА_6, яке на день постановлення вироку склало 4 роки 3 місяці 14 днів. Тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора і в цій частині колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 та в повному обсязі щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженої ОСОБА_5 - без задоволення.