Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Голюги В.О., потерпілого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Кременського районного суду Луганської області від 30 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

За ч. 1 ст. 135 КК України ОСОБА_6 виправдано.

Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_5 40 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 лютого 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 12 жовтня 2008 року приблизно о 20:00, керуючи автомобілем ВАЗ 2110 та рухаючись по автодорозі зі сторони м. Харкова у напрямку м. Рубіжне Луганської області, усупереч вимогам пунктів 12.2, 12.3, 12.6 «г», 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перевищив швидкість, не врахував зміни дорожньої обстановки та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд унаслідок безпідставного виправдання засудженого за ч. 1 ст. 135 КК України та суворості призначеного йому покарання, зазначає, що суд у порушення вимог процесуального закону не мотивував вирок в частині виправдання ОСОБА_6 та розміру стягнення з нього моральної шкоди, а також не дотримався вимог ст. 399 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого на підтримання своєї скарги, прокурора, який підтримав скаргу потерпілого частково в частині безпідставного виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України та просив скасувати в цій частині судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 17 грудня 2009 року було скасовано вирок місцевого суду від 05 лютого 2009 року щодо ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому, скасовуючи вирок, касаційна інстанція звернула увагу суду на те, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки не містить мотивованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Суд касаційної інстанції зазначив, що місцевим судом не враховано та не дано оцінку показанням потерпілого ОСОБА_5 про те, що після наїзду на ОСОБА_7 автомобіль під керуванням засудженого не зупинився; висновку судово-медичної експертизи про механізм утворення тілесних ушкоджень постраждалої, а саме те, що після удару у переднє скло та праву стійку автомобіля її тіло скотилося на дорожнє покриття.

Крім того, колегія суддів звернула увагу суду першої інстанції на те, що злочин, передбачений ст. 135 КК України, вважається закінченим з моменту залишення без допомоги особи, незалежно від того, відвернула б чи ні надана допомога можливу смерть чи інші тяжкі наслідки.

Постановивши за результатами розгляду справи 30 листопада 2011 року вирок щодо ОСОБА_6, місцевий суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, оскільки не навів суджень і обґрунтувань виправдання останнього за ч. 1 ст. 135 КК України та не дав оцінку наведеним вище доказам, зокрема, висновку судово-медичної експертизи про механізм утворення тілесних ушкоджень постраждалої, про ретельне дослідження яких наголошувалося в ухвалі Верховного Суду України при направленні справи на новий судовий розгляд.

На зазначені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону вказував у своїй апеляції потерпілий ОСОБА_5 Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці порушення, більш того, зазначив в ухвалі, що попередній вирок місцевого суду від 28 вересня 2010 року було скасовано судом касаційної інстанції за м'якістю призначеного засудженому покарання. Разом із тим, апеляційний суд не врахував того, що зазначеним вироком ОСОБА_6 було засуджено як за ч. 2 ст. 286, так і за ч. 1 ст. 135 КК України, що у касаційному порядку не оскаржувалося.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга потерпілого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід провести судове слідство у частині перевірки висновків суду про виправдування ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України та доводів прокурора і потерпілого в апеляціях, дослідити належним чином усі матеріали справи, вирішити питання про необхідність допиту у судовому засіданні експерта щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у постраждалої, перевірити інші доводи апеляційних скарг та касаційної скарги потерпілого та винести законне рішення, яке належним чином мотивувати.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.