Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В.

за участю прокурора Волошиної Т. Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на окрему ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року.

Цією ухвалою було доведено до відома кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської міської колегії адвокатів про неналежне виконання своїх професійних обов'язків адвокатом ОСОБА_1

Як установив суд, адвокат ОСОБА_1, здійснюючи в ході судового розгляду кримінальної справи захист інтересів ОСОБА_2, засудженого вироком Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року, неодноразово (28 грудня 2009 року, 26 та 28 січня, 1 квітня, 23 вересня, 19 жовтня та 23 листопада 2010 року), зривав судові засідання без поважних причин. При цьому клопотань про перенесення розгляду справи він не заявляв, документів, які б указували на поважність причини неявки в судові засідання, в більшості випадків не надавав. Неналежне виконання адвокатом ОСОБА_1 своїх професійних обов'язків, передбачених Законом України «Про адвокатуру» (2887-12) , призвело до затягування розгляду справи, по якій особи утримувалися під вартою.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_1 просить окрему ухвалу суду скасувати як незаконну та необґрунтовану. Переконує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам подій, оскільки він не прибув до зали судових засідань із поважних причин, зокрема 28 грудня 2009 року, 26 січня, 1 квітня, 23 вересня та 23 листопада 2010 року - через хворобу, 19 жовтня 2010 року - у зв'язку з участю в іншому кримінальному провадженні в місцевому суді; стосовно призначення судового засідання на 28 січня 2010 року йому не було повідомлено. За твердженням адвоката, про неможливість явки в судові засідання він сповіщав суд, який погоджуючись із поважністю наведених причин, упродовж розгляду справи жодних заходів реагування із зазначеного питання не вживав. Також зауважує, що в оскаржуваному рішенні допущено помилку у назві комісії, до якої судом направлено інформацію.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про слушність доводів скарги щодо помилки у назві комісії, до якої направлено інформацію, у зв'язку з чим необхідність зміни у цій частині окремої ухвали, шляхом внесення відповідних уточнень, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

На підставі ст. 23-2 КПК України суд вправі окремою ухвалою (постановою) звернути увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону та вимагати вжиття необхідних заходів.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 березня 2008 року «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах», суд може окремою ухвалою (постановою) повідомити про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після з'ясування причини) відповідного керівника, з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів.

За матеріалами справи, її розглядав апеляційний суд щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які знаходилися під вартою та обвинувачувались, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченому пунктами 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. В силу ст. 45 КПК України у таких справах участь захисника є обов'язковою. Відповідно до положень ч. 2 ст. 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура. Згідно із Законом України «Про адвокатуру» (2887-12) (у редакції від 19.12 1992 року № 2887-ХІІ, чинної станом на 15лютого 2011 року), та ст. 48 КПК України адвокат під час здійснення ним захисту особи від обвинувачення повинен неухильно додержуватися вимог чинного законодавства і зобов'язаний з'являтися для виконання процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою.

Відповідно до правил кримінального судочинства, положень пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, та правозастосовчої практики Європейського суду з прав людини кримінальну справу має бути вирішено судом протягом розумного строку. Тому професійний захисник як учасник кримінального процесу, уклавши договір про надання правової допомоги, мусить належно організовувати свою роботу із захисту прав обвинуваченого, підсудного, не допускати зриву процесуальних дій та своєчасно сповіщати суд про неможливість явки в судове засідання.

Виходячи з указаних критеріїв, у випадку зриву судових засідань через неявку захисника без поважних причин, суд повинен на це реагувати, зокрема й шляхом прийняття рішення в порядку ст. 23-2 КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, в ході її судового розгляду захист інтересів підсудного ОСОБА_2 тривалий час здійснював адвокат ОСОБА_1, допущений до участі в справі зі стадії досудового слідства на підставі укладеного ним договору про надання правової допомоги. Будучи захисником ОСОБА_2, він не з'явився до суду у призначені для проведення судових засідань дати: 28 грудня 2009 року, 26 і 28 січня, 1 квітня, 23 вересня, 19 жовтня та 23 листопада 2010 року, що у касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно з наявними у справі даними, суд адвокату ОСОБА_1 належним чином повідомив про призначення справи до розгляду на 28 грудня 2009 року, 26 і 28 січня, 1 квітня, 23 вересня, 19 жовтня та 23 листопада 2010 року, про що є відповідні документи (т. 4 а. с. 72, 86, 88, 89, 152, 238, 240, 248, 250, 316). До того ж, беручи участь у розгляді справи 22 листопада 2010 року, адвокат був достовірно обізнаний про дату і час наступного судового засідання - 23 листопада 2010 року (т. 4 а.с.274 -284). Натомість відомості стосовно сповіщення ним суду про неможливість прибути в судове засідання у призначені дати відсутні. Як убачається з протоколу судового засідання, перерви у розгляді справи неодноразово оголошувалися саме через неявку ОСОБА_1 (т. 4 а. с 84, 93, 96, 164, 264, 284) Останній на підтвердження поважності причини своєї неявки в судове засідання 1 квітня 2010 року надав світлокопію листка непрацездатності лише після письмової вимоги суду та звернення 21 квітня 2010 року до адвокатського об'єднання (т. 4 а.с.177, 178). Крім того, у зв'язку з черговою неявкою адвоката в судове засідання 19 жовтня 2010 року суд був вимушений звертатися до голови Київської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з проханням вжити заходів і забезпечити явку захисника на 15 листопада 2010 року (т. 4 а. с. 258). У подальшому адвокат ОСОБА_1 на обґрунтування поважності причин неявки до суду офіційних документів не представляв. Водночас у судовому засіданні 16 листопада 2010 року, він зазначав, що не може навести цих причини, оскільки за відсутності щоденника їх не пам'ятає (т. 4 а. с. 265). Не зважаючи на прийняті судом заходи, адвокат ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 23 листопада 2010 року знов не прибув. 3 грудня 2010 апеляційний суд за клопотанням ОСОБА_2 ухвалив рішення про заміну останньому захисника.

За таких обставин висновок суду в окремій ухвалі про зрив адвокатом ОСОБА_1 ряду судових засідань та неналежне виконання професійних обов'язків є обґрунтованим.

З огляду на викладене, доводи скарги щодо безумовної поважності причин неявки в судові засідання не можна визнати переконливими, звідси й достатніми для скасування ухваленого в порядку ст. 23-2 КПК України рішення.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що з боку суду до постановлення вироку не було реагування з приводу неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків не ґрунтуються на матеріалах справи та є неспроможними.

Разом із тим, відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру», Положення про кваліфікаційну-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджених Указом Президента України від 5 травня 1993 року (155/93) (155/93), рішенням Київської міської ради №373/1034 (ra0373023-07) від 2007 року було сформовано Київську міську кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Натомість в окремій ухвалі суду помилково вказано кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Київської міської муніципальної колегії адвокатів, про що слушно зауважується адвокатом у скарзі. Проте наведена помилка на вплинула на правильність сутності судового рішення, фактично не перешкодила спрямуванню його за належністю. Як убачається з матеріалів провадження і не спростовується у скарзі, на підставі окремої ухвали апеляційного суду від 15 лютого 2011 року постановою голови Дисциплінарної палати КМ КДКА від 17 лютого 2012 року відносно адвоката ОСОБА_1 було порушено дисциплінарну справу.

З урахуванням викладеного, зазначену помилку щодо назви може бути усунено касаційним судом, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є підставами для скасування окремої ухвали, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, ч. 5 п. 2 Розділу XІІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Окрему ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2011 року щодо адвоката ОСОБА_1 змінити: в резолютивній частині замість слів «кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Київської міської муніципальної колегії адвокатів» зазначити «Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури».

У решті окрему ухвалу залишити без зміни.