5-880км14 Про викрадення печатки юридичної особи та офіційних документів, які стосуються юридичної особи - 27.03.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130070000131, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт Партеніт м. Алушти Автономної Республіки Крим, проживаючою по АДРЕСА_1, таку, що судимості не має, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року.

За вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона, маючи умисел спрямований на привласнення печатки ТОВ "Фонтан", достовірно знаючи про те, що 23 листопада 2009 року постановою загальних зборів учасників вказаного товариства її було звільнено з посади директора цієї юридичної особи, не передала печатку юридичної особи новопризначеному директору, а незаконно її привласнила та використовувала.

Також, 04 січня 2010 року ОСОБА_6 в приміщенні Держкомзему м. Алушти, розташованому на пл. Радянській, 1 у м. Алушті, маючи намір на заволодіння офіційними документами шляхом шахрайства у вигляді обману, повідомивши працівнику цієї установи ОСОБА_7 неправдиві відомості про те, що вона обіймає посаду директора ТОВ "Фонтан", зазначивши це в офіційному документі - у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, заволоділа офіційними документами - договорами оренди землі різної площі за номерами 041000100001, 041000100002, 041000100003, 04100100004 від 22 жовтня 2009 року, укладеними між орендодавцем ТОВ "Фонтан" і орендарем ТОВ "Південна Рив'єра".

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року цей вирок районного суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України закрито на підставі п. 4 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор просить скасувати ухвалу і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції через істотні порушення процесуального закону. При цьому прокурор вважає, що суд дійшов передчасного та безпідставного висновку про необхідність закриття провадження щодо ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на положення ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції при касаційному розгляді провадження виходить із фактичних обставин справи, встановлених оскаржуваними судовими рішеннями.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, яким з огляду на положення ст. 418 цього ж Кодексу має відповідати оскаржувана ухвала апеляційного суду, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у судовому рішенні має бути наведено належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати кримінальне провадження закривається.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_6 інкримінувалося кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме привласнення печатки та офіційних документів шляхом шахрайства та зловживання службовим становищем в установах незалежно від форм власності, вчинене в інших особистих інтересах.

Зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 було закрито у зв'язку з тим, що у ході досудового та судового слідства не було встановлено достатніх доказів для доведення її винуватості і вичерпані можливості їх отримати.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд на підставі аналізу всіх доказів, наявних у матеріалах провадження, дійшов висновку про те, що ні органом досудового слідства, ні судом першої інстанції не було достовірно встановлено та закріплено належними доказами факту законності звільнення ОСОБА_6 з посади, дати такого звільнення, наявності у її діях корисливого мотиву або інших інтересів, а також того, в чому саме виразилось зловживання ОСОБА_6 своїм службовим становищем в ході привласнення печатки.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 достовірно усвідомлювала той факт, що її звільнили, і на період вчинення інкримінованих їй протиправних діянь вона діяла незаконно є необгрунтованими.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 обіймала посаду директора ТОВ "Фонтан" з 01 липня 2006 року по 13 січня 2013 року. При цьому наказом № 87 від 23 листопада 2009 року звільнена з посади директора на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Фонтан" від 23 листопада 2009 року № 20. Однак тільки 13 січня 2010 року ОСОБА_6 була ознайомлена з цим наказом та її представник отримав копію цього документу.

ОСОБА_6 у своїх показаннях стверджувала, що в період з 16 листопада 2009 року по 13 грудня 2009 року вона перебувала у відпустці та виїжджала за кордон. Після повернення з відпустки їй повідомили про її звільнення, однак не видали відповідних документів, які б це засвідчували, у зв'язку з чим вона не знала чи дійсно її звільнили і коли.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які би спростовували чи підтверджували такі показання засудженої, унаслідок чого суд був позбавлений можливості критично оцінити наведені ОСОБА_6 обставини або підтвердити чи спростувати пред'явлене їй обвинувачення в частині наявності у її діях прямого умислу, що є обов'язковою складовою інкримінованого їй злочину.

Крім того, рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2010 року, наказ ТОВ "Фонтан" м. Алушти від 23 листопада 2009 року № 87 про звільнення ОСОБА_6 з посади цього товариства визнано незаконним.

Також є обгрунтованим висновок апеляційного суду про недоведеність факту наявності у діях ОСОБА_6 корисливого мотиву чи інших інтересів.

Обвинувальним актом ОСОБА_6 пред'являлось обвинувачення у вчиненні протиправного діяння в інших особистих інтересах, але матеріали справи не містять відомостей у чому конкретно такі інтереси полягали.

Доводи прокурора про те, що привласнення ОСОБА_6 печатки потягнула за собою наслідки у виді того, що ТОВ "Фонтан" не могло належним чином здійснювати свою господарську діяльність є необгрунтованими, оскільки матеріали провадження не містять належних доказів, які б їх підтверджували. Крім того, з показань ОСОБА_8, убачається, що ОСОБА_9 виготовив дублікат печатки.

Крім того, договори дострокової оренди землі були укладені між юридичними особами - орендодавцем ТОВ "Фонтан" і орендарем ТОВ "Південна Рів'єра Плюс" підписані керівниками вказаних підприємств і посвідчені печатками 22 жовтня 2009 року, тобто за деякий час до прийняття загальними зборами ТОВ "Фонтан" рішення про звільнення ОСОБА_6 А 04 січня 2010 року, у той день коли ОСОБА_6 отримала договори оренди закінчилась їх державна реєстрація.

Жодних інших доказів, які б містили дані щодо корисливого мотиву ОСОБА_6 або вчинення нею кримінального правопорушення в інших особистих інтересах матеріали провадження не містять.

З огляду на наведені обставини, не встановлення у діях ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення протиправних діянь, корисливого мотиву чи інших особистих інтересів, факту укладення договорів оренди, які є предметом кримінального правопорушення за місяць до вчинення інкримінованих ОСОБА_6 протиправних діянь, а також з урахуванням положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, рішення апеляційного суду про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України є правильним.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, під час перевірки матеріалів справи не встановлено.