5-1449км14 Про незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, а також зберігання наркотичних засобів без мети їх подальшого збуту - 27.03.2014 Прийняття

головуючого Слинька С. С., суддів при секретарі Дембовського С. Г., Мороза М. А.,Зінорук В. В., за участю прокурора Гошовської Ю. М.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2014 року кримінальне провадження № 12013260090000105 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Ірпеня Київської області, проживаючого по

АДРЕСА_1, судимого за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31 березня 2011 року за ст. 311 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2013 року.

За вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2013 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 309 КК України - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 6 років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю.

Також цим вироком постановлено на підставі статей 71, 72 КК України покарання, призначене за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31 березня 2011 року, у виді штрафу в розмірі 510 грн виконувати самостійно.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

21 травня 2013 року ОСОБА_6 приблизно о 19.00 год. поблизу повороту до м. Борзни на автодорозі Кіпті-Глухів-Бачівськ у невстановленої слідством особи з метою збуту незаконно придбав особливо небезпечні наркотичні засоби, а саме: 0,185 г та 0,392 г ацетильованого опію та 7,257 г каннабісу, і перевіз їх до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де їх зберігав. 22 травня 2013 року приблизно о 07.30 год.

ОСОБА_6 незаконно збув ОСОБА_7 ацетильований опій за 240 грн, а канабіс продовжив зберігати з метою збуту.

Крім того, за тих самих обставин у той самий час ОСОБА_6 придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - 0,392 г ацетильованого опію, який перевіз за місцем свого проживання, де його і зберігав до 22 травня 2013 року, поки його не вилучили працівники міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2013 року цей вирок районного суду в частині призначеного покарання змінено: постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та за ч. 2 ст. 307 із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Також прокурор ставить питання про незаконність оскаржуваного ним рішення унаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні апеляційним судом положень статей 71, 72 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Питання про доведеність винності чи правильність кваліфікації протиправних діянь ОСОБА_6 у касаційній скарзі не порушується.

Що стосується доводів прокурора про безпідставне та немотивоване застосування судом положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6, то вони є слушними.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, яким з огляду на положення ст. 418 цього ж Кодексу має відповідати оскаржувана ухвала апеляційного суду, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у судовому рішенні має бути наведено належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи вид та міру покарання, призначеного засудженому ОСОБА_6, урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставину, що пом'якшує його покарання, - щире каяття у вчиненому та обставину, що його обтяжує - рецидив злочину, однак дійшов висновку про те, що районний суд не надав їм належної оцінки.

При цьому, суд апеляційної інстанції, зазначивши, що ОСОБА_6 розкаюється у вчиненому, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, має позитивні соціальні зв'язки та схильності, перебуває у тяжкому матеріальному стані, потребує лікування, і з урахуванням незначного розміру збутого наркотичного засобу та того, що епізод збуту був одиничним, визнав наведені обставини такими, що пом'якшують покарання засудженого та призначив покарання за ч. 2 ст. 307 КК України нижче від найнижчої межі санкції вказаної частини статті.

Разом із тим, суд, керуючись наведеним обставинами не обгрунтував, якими доказами, наявними у матеріалах провадження, вони підтверджуються, а також ніяким чином не мотивував як саме ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є однією з обов'язкових умов застосування положень ст. 69 КК України.

Крім того, поза увагою суду залишилися конкретні обставини вчинення злочину, а саме те, що канабіс засуджений зберігав у кількох згортках, що свідчить про його намір неодноразового збуту наркотичного засобу. Також належної оцінки не було дано тому, що ОСОБА_6 у минулому притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, рішення суду в частині призначення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України більш м'якого покарання, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 цього ж Кодексу, не можна визнати обґрунтованим, унаслідок чого ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а у справі необхідно призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ретельно дослідити всі обставини справи та наявні матеріалах провадження докази, перевірити доводи, наведені в апеляції захисника ОСОБА_8, і звернути увагу на доводи прокурора щодо необхідності визначення остаточного покарання за сукупністю вироків, у результаті чого прийняти законне, обгрунтоване й вмотивоване рішення з дотриманням вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо за наслідками нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за тих самих обставин та даних про особу винного, встановлених судом першої інстанції, то призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України не можна вважати обгрунтованим.