Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Наставного В.В., Слинька С.С., за участю: прокурораБобровицького А.Є. розглянула в судовому засіданні 27 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 18 вересня 2012 року.

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 червня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с Бобик Броварського району Київської області,

призваного на військову службу 13.05.2011 року,

військослужбовця Військово-морського коледжу

старшинського складу Академії Військово-морських Сил,

матроса, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 406 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вироком Апеляційного суду м. Севастополя від 18 вересня 2012 року зазначений вирок скасовано в частині призначеного покарання і постановлено вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 406 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що потягло за собою тяжкі наслідки, з наступних обставин.

8 січня 2012 року о 2 год. 30 хвилин ОСОБА_5 у спальному приміщенні Військово-морського коледжу старшинського складу Академії Військово-Морських Сил ім. П.С. Нахімова у м. Севастополі, будучи обуреним тим, що матрос ОСОБА_8 зробив йому зауваження щодо ввімкнення світла в спальному приміщенні, з метою показати свою уявну перевагу по службі, діючи умисно, всупереч вимог ст.ст. 21, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України і ст.ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби ЗС України, завдав матросу ОСОБА_8 удар долонею правої руки в ліве вухо та декілька ударів кулаками обох рук у підребер'я та живіт. В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_8 отримав легке та тяжке тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається суворість призначеного покарання. Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги його щире каяття. Указує на неможливість відшкодувати шкоду, перебуваючи за гратами. Просить з урахуванням пом'якшуючих обставин змінити вирок і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, наводячи аналогічні доводи, просить змінити вирок і звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив залишити скарги без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Як видно з вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого, зокрема, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого в медичному закладі, часткове відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди. Суд також узяв до уваги те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується виключно позитивно як до призиву на військову службу, так і в період її проходження, обставин, які б обтяжували покарання, не вбачається. Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання, скасовуючи звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, послався на тяжкість вчиненого злочину та його наслідки, оскільки потерпілий ОСОБА_8 був звільнений за станом здоров'я з військової служби і позбавлений можливості продовжити навчання у вищому військовому закладі. Також апеляційний суд висловив сумнів щодо щирості каяття ОСОБА_5

Разом із тим, апеляційним судом не враховано думку потерпілого, який не наполягав на призначенні покарання із позбавлення волі реально. Апеляцію прокурора потерпілий та його представник не підтримали, заперечення на касаційні скарги засудженого та захисника до касаційного суду не надходили. Також апеляційним судом не враховано неможливість ОСОБА_5, який проживав з батьками у селі, як матрос мав заробітну плату 180 грн., відшкодувати моральну шкоду у повному обсязі найближчим часом відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 каявся та просив вибачення не тільки в останньому слові під тиском зібраних доказів, як зазначено у вироку апеляційного суду, а й весь час від наступного ранку після події, коли побачив що потерпілому погано, а також при написанні явки з повинною, під час особистих зустрічей з потерпілим та його батьками, та у судовому засіданні. Також прикладом щирого каяття засудженого є добровільне відшкодування до початку слухання справи у суді витрат на лікування потерпілого в медичному закладі та поступове відшкодування моральної шкоди, Тому на думку касаційного суду судом першої інстанції правильно встановлена пом'якшуюча обставина щире каяття засудженого.

Комітет солдатських матерів м. Севастополя звернувся до касаційного суду з проханням надати ОСОБА_5 шанс виправитися та не позбавляти його волі.

Виходячи з конкретних обставин справи та особи винного, недоцільності призначення йому покарання у виді позбавлення волі реально, колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком та покладенням відповідних обов'язків.

Керуючись ст.ст. 394 - 396, 400-3 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 3 ст. 406 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки протягом іспитового строку:

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У решті вирок залишити без зміни.