5-5706км12 Про вымагання, катування та умисне вбивство, скоєні на грунті помсти, та незаконне вирощування рослин, що вміщують наркотичні речовини з метою збуту виготовлених наркотиків - 25.12.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 310 КК України - на строк

5 років; за ч. 2 ст. 189 КК України - на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, за

ч. 2 ст. 127 КК України - на строк 7 років, ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 4 роки; а також засуджено за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання «капітан міліції»;

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 6 років із конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю, за

ч. 2 ст. 127 КК України - на строк 5 років, ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 3 роки; за ч. 5 ст. 27, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 11 років, а також засуджено за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина України, такого, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 127 КК України - на строк 5 років, ч. 2 ст. 194 КК України - на строк 3 роки; за ч. 5 ст. 27, п. 1 ч. 2

ст. 115 КК України - на строк 10 років, а також засуджено за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_5 - 100 000 грн; ОСОБА_6 - 100 000 грн; ОСОБА_7 - 100 000 грн; ОСОБА_8 - 100 000 грн; ОСОБА_9 - 50 000 грн; ОСОБА_10 - 50 000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_5 - 50 000 грн; ОСОБА_6 - 50 000 грн; ОСОБА_7 - 50 000 грн; ОСОБА_8 - 50 000 грн; ОСОБА_9 - 25 000 грн; ОСОБА_10 - 25 000 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_5 - 50 000 грн; ОСОБА_6 - 50 000 грн; ОСОБА_7 - 50 000 грн; ОСОБА_8 - 50 000 грн; ОСОБА_9 - 25 000 грн; ОСОБА_10 - 25 000 грн.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_8 17 864 грн.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 17 608 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у злочинах, вчинених за таких обставин.

ОСОБА_1, обіймаючи посаду помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Біловодського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, маючи спеціальне звання «капітан міліції», тобто будучи працівником правоохоронного органу, наділеним владними повноваженнями, як постійного представника влади скоїв ряд злочинів за нижченаведених обставин.

У червні 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими особами з метою збуту на земельній ділянці, розташованій на території ДП «Біловодське лісомисливське господарство» (на відстані 2 км від с. Гончарова Біловодського району Луганської області) незаконно посіяв коноплю у кількості більше 50 рослин із метою подальшого їх збору та виготовлення наркотичного засобу - канабісу (маріхуани).

Протягом липня - жовтня 2010 року ОСОБА_1, керуючи невстановленими особами, організував вирощування конопель, культивацію та догляд за нею з метою подальшого збирання.

Приблизно в жовтні 2010 року ОСОБА_1, володіючи оперативною інформацією, отриманою з використанням службового становища, дізнався про те, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 зібрали частину незаконно посіяних і вирощених ним рослин коноплі на вказаній ділянці, і, бажаючи відшкодувати неотриману ним матеріальну вигоду від збору та збуту рослин конопель, вирішив помстися ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою припинити можливий повторний збір цих рослин, і у нього виник злочинний умисел, спрямований на вимагання з погрозою вбивством.

ОСОБА_1, погрожуючи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбивством, висунув їм вимогу про передачу йому грошей у розмірів

50 000 грн за те, що вони скоїли збір частини рослин коноплі.

У жовтні 2010 року ОСОБА_1, будучи особою, котра наркотичних засобів не вживає, раніше вчинила злочин, передбачений

ст. 310 КК України, з умислом, спрямованим на незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу (маріхуани), за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, зібрав вирощені ним на вказаній земельній ділянці рослини коноплі і забезпечив первісну сушку зрізаної коноплі в природних умовах.

Далі ОСОБА_1 переконав ОСОБА_3 взяти участь у незаконному зберіганні канабісу з метою збуту.

ОСОБА_1 на автомобілі моделі АЗЛК-412 ІЕ (реєстр. № НОМЕР_1) перевіз наркотичний засіб до місця проживання ОСОБА_3

АДРЕСА_1), де помістив на горищі будинку, забезпечив остаточну сушку, незаконно зберігав за безпосередньої участі ОСОБА_3 з метою подальшого збуту.

В період із жовтня 2010 року по 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 збув канабіс неустановленим особам, за винятком частини, виявленої та вилученої працівниками міліції в ході огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_3 вага якої в перерахунку на суху речовину становить 38 г.

У червні 2011 року ОСОБА_1, будучи особою, котра раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, за попередньою змовою з невстановленими особами з метою збуту на тій же земельній ділянці, розташованій на території ДП «Біловодське лісомисливське господарство», незаконно посіяв і вирощував коноплю у кількості більше 50 рослин.

17 серпня 2011 року в ході огляду місця події працівники міліції з вищевказаної ділянки вилучили 1027 рослин коноплі.

У 2011 році ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку

АДРЕСА_2 повторно незаконно зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якої заборонено - макову соломку.

30 серпня 2011 року в ході проведення обшуку в указаному будинку працівники міліції виявили та вилучили скляну банку, в якій знаходилася макова соломка, вага якої в перерахунку на суху речовину становить 0,36 г.

13 серпня 2011 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1 після спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проїжджаючи на керованому ним автомобілі АЗЛК-412 ІЕ полем повз лісу Кленового, розташованого на території ДП «Біловодське лісомисливське господарство», побачили ОСОБА_11 і ОСОБА_12, котрі рухались у зустрічному їм напрямку на мотоциклі марки «ІМЗ Урал-8103» (реєстр. № НОМЕР_2) з боковим причепом.

У цей момент у ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник умисел на вчинення катувань та інших насильницьких дій з метою покарати ОСОБА_11 і ОСОБА_12 за збір ними незаконно посіяних і вирощених ОСОБА_1 рослин коноплі у 2010 році, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 запідозрив ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 у вчиненні нового збору конопель.

Наздогнавши їх, ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_12 кулаком в обличчя, заподіявши йому фізичного болю, а ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_11 і ударив кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_11 упав на землю і не намагався чинити нападникам фізичного опору.

ОСОБА_4 підбіг до мотоцикла, на якому їхали ОСОБА_11 і ОСОБА_12, і вирвав із двигуна мотоцикла два бронепроводи, а з бака мотоцикла - два паливних шланги, зняв кришку з фільтраційної сітки паливного бака, викинув їх углиб лісу, а також випустив повітря з шини переднього колеса мотоцикла.

ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_11 і вдарив його у спину, заподіявши фізичного болю.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій спільний намір, бажаючи заподіяти сильного фізичного болю, фізичних і моральних страждань, наказали ОСОБА_12 лягти на землю і віджиматися на руках, при цьому ОСОБА_1 неодноразово бив його металевим прутом по голих підошвах ніг, а потім, залишивши потерпілого лежати на землі під наглядом ОСОБА_4, підбіг до ОСОБА_11, який сидів на землі, повалив його і наявним у нього повідцем, призначеним для вигулу собак, затягнув ноги ОСОБА_11 петлею, після чого за допомогою ОСОБА_3. прив'язав мотузку до ніг, кінець якої перекинув через гілку дерева, підтягнув цю мотузку і таким чином підвісив ОСОБА_11 за ноги вниз головою. Діючи з особливою жорстокістю, спільно з ОСОБА_3 підтягнув його вгору за ноги, утримуючи тіло ОСОБА_11 в такому положенні протягом декількох хвилин на відстані 30 см від землі, пояснюючи, що ці дії є покаранням за вчинення ОСОБА_11 і ОСОБА_12 збору незаконно посіяної та вирощеної ОСОБА_1 рослин коноплі, а також покарання за невиконання його вимог, висунутих ще у 2010 році про передачу йому

50 000 грн, як відшкодування за збір коноплі.

Потім ОСОБА_1, передавши ОСОБА_4 кінець повідця, який продовжив утримувати ОСОБА_11 у такому ж положенні вниз головою, підійшов до лежачого на землі без взуття ОСОБА_12 і завдав йому декілька ударів руками, ногами та металевим прутом по підошвах ніг, чим завдав нестерпного фізичного болю з метою примусити потерпілого передати гроші.

У результаті зазначених дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_11 було заподіяно сильного фізичного болю, а ОСОБА_12 - легких тілесних ушкоджень.

13 серпня 2011 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у процесі застосування тортур незаконно заволоділи важливими особистими документами, а саме водійським посвідченням

серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу -мотоцикла марки «ІМЗ Урал-8103» (реєстр. № НОМЕР_2) з боковим причепом на ім'я ОСОБА_11, а потім розпорядилися цими документами на власний розсуд.

13 серпня 2011 року приблизно о 20:00 після застосування тортур до ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ОСОБА_1. з метою вчинення умисного вбивства двох осіб на ґрунті помсти примусово посадив

ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на заднє сидіння керованого ним автомобіля, до якого сіли також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (котрі фізично утримували потрерпілих у салоні автомобіля, не знаючи про умисел ОСОБА_1. вбити цих осіб) приїхали до лісосмуги на території

ДП «Біловодське лісомисливське господарство».

ОСОБА_1 із застосуванням сили витягнув із салону автомобіля ОСОБА_11, взяв у багажнику автомобіля повідець для собак та, бажаючи помститися ОСОБА_11 за невиконання вимог про передачу грошей, відійшов із ним від автомобілю на декілька метрів, і накинув повідець ОСОБА_11 на горло і затягнув петлю, в результаті чого настала смерть останнього.

Переконавшись у тому, що ОСОБА_11 не подає ознак життя,

ОСОБА_1 повернувся до автомобіля й оголосив усім присутнім про те, що він вчинив. При цьому ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не припинили його подальших дій.

Після чого на вимогу ОСОБА_1 із салону автомобіля вийшов

ОСОБА_1 із застосуванням насильства, незважаючи на прохання ОСОБА_12 не позбавляти його життя, витягнув його з салону автомобіля та з метою помсти за ігнорування його вимог не красти вирощену ним коноплю, накинув потерпілому на шию повідець, а вільний кінець передав ОСОБА_3. і умисно затягнув зашморг на шиї ОСОБА_12 і тримав, доки той не помер.

Переконавшись, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 мертві, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_4 та ОСОБА_3. допомогти йому приховати сліди злочину.

Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відтягли померлих у бік лісосмуги і прикрили гілками, а 14 серпня 2011 року за вказівкою

ОСОБА_1 закопали трупи.

Цього ж дня приблизно о 21:00 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою приховання слідів вчиненого підпалили належний ОСОБА_11 мотоцикл з боковим причепом, чим завдали останньому матеріальної шкоди в розмірі 4097,38 грн.

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 переконав ОСОБА_3 надати приміщення за місцем свого проживання для висушування особливо небезпечного наркотичного засобу, на що той погодився і став незаконно зберігати канабіс з метою збуту.

Після цього, ОСОБА_1 на автомобілі АЗЛК-412 ІЕ перевіз канабіс до місця проживання ОСОБА_3, де останній незаконно став зберігати наркотик з метою збуту.

В період із жовтня 2010 року по 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 збув канабіс неустановленим особам, за винятком частини, виявленої та вилученої працівниками міліції в ході огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_3 вага якої в перерахунку на суху речовину становить 38 г.

На судові рішення подані касаційні скарги:

- прокурор порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання через м'якість. Вважає безпідставним рішення суду про виключення з обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки злочину «вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів» та «вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб», передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК. Вважає, що викладені у вироку місцевого суду висновки про співучасть ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства у виді пособництва не відповідають фактичним обставинам справи.

У доповненнях до цієї касаційної скарги прокурор указує на неправильне застосування місцевим судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, оскільки суд не вказав за вчинення якого злочину застосував до ОСОБА_1 положення ст. 54 КК;

- захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановлених у справи судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, викладені у вироку місцевого суду висновки про доведеність винуватості

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами, всі обвинувачення щодо його підзахисного ґрунтуються на припущеннях.

У доповненнях до касаційної скарги захисник ОСОБА_2 вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі є надмірно суворим. При цьому захисник просить врахувати наявні у справі дані про особу його підзахисного (позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_1 є таким, що не має судимості) і призначити йому покарання на певний строк.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора та часткове підтримання скарги захисника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 цього Кодексу щодо однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Разом із тим, фактичні обставини справи, які були предметом перевірки й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог

ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року перегляду в касаційному порядку також не підлягають, а тому колегія суддів при перегляді справи за касаційною скаргою захисника ОСОБА_17 на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями місцевого та апеляційного судів.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 194, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК; засудженого ОСОБА_3. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 127, ч. 3 смт. 357, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК та засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 23 ст. 127, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК - ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким у вироку дано всебічну, повну і об'єктивну оцінку. Будь-яких даних, які б ставили б під сумнів достовірність зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказів, у колегії суддів немає.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року оцінка доказів у справі є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. У ході перевірки матеріалів справи касаційний суд установив, що суд першої інстанції вимог зазначеного закону повністю дотримався.

Що стосується доводів прокурора у касаційній скарзі про безпідставне виключення з обвинувачення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки злочину «вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів» та «вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб», передбачених пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, то колегія судді вважає їх такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні будь-яких достатніх і достовірних доказів, які свідчили б про момент виникнення саме попередньої змови між засудженими на вчинення умисного вбивства двох осіб не встановлено, як і не встановлено єдності їх умислу на вчинення цього злочину.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 (v0002700-03) вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання, були об'єднані з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом.

З урахуванням наведеного колегія судді вважає, що висновок суду про відсутність між засудженими попередньої змови на умисне вбивство двох осіб є правомірним.

Висновок суду про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство двох осіб із мотивів помсти, а не з корисливих мотивів, колегія суддів також вважає таким, що ґрунтується на матеріалах справи, оскільки за сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме показань ОСОБА_4, ОСОБА_3 та самого ОСОБА_1 вбачається, що основною метою останнього було помстися ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за зібрану частину незаконно посіяних і вирощених ОСОБА_1 рослин коноплі.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, оскільки суд не вказав за вчинення якого злочину застосував до ОСОБА_1 положення ст. 54 КК, а застосував цю норму кримінального закону після призначення йому покарання за сукупністю злочинів, то колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 54 КК засуджена за тяжкий або особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 жовтня 1989 року № 8 (v0008700-89) «Про практику розгляду судами кримінальних справ у касаційному порядку» при призначенні покарання за кілька злочинів додаткове покарання, як і основне, спочатку призначається за кожний конкретний злочин, а потім за їх сукупністю.

Як вбачається з вироку суд при призначенні покарання

ОСОБА_1 не вказав за вчинення якого злочину (тяжкого чи особливо тяжкого) застосував положення ст. 54 КК, а тому колегія суддів вважає, що такі вимоги суд першої інстанції не виконав, а тому дане додаткове покарання підлягає виключенню.

Що ж стосується призначеного засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 основного покарання, то рішення суду в цій частині відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Обираючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд виходив із того, що він вчинив ряд умисних злочинів серед яких особливо тяжкий (п.1 ч. 2 ст. 115 КК) - було позбавлено життя двох осіб. Ця обставина, а також відсутність даних для застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк послугувало для суду підставою для визнання особи ОСОБА_1 винятково небезпечною особою для суспільства і призначення у зв'язку з цим саме того виду покарання, який обрав суд. Підстав для його пом'якшення, про що просив захисник

ОСОБА_2 у доповненнях до касаційної скарги, колегія суддів не знайшла.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що підстав вважати, що призначене засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 покарання, є надмірно суворим чи надмірно м'яким немає. Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд узяв до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, всі дані про особи винуватих, а також обставини, що обтяжують і пом'якшують їх покарання. Тому призначене засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання є справедливим.