Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Шилової Т.С., суддів Матієк Т.В., Романець Л.А., за участю прокурора Деруна А.І., потерпілого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2012 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 2 роки.

На підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 20 січня 2005 року приблизно о 15:30 керуючи автомобілем «Деу Ланос» та рухаючись у м. Чернігові зі сторони вул. Попова в напрямку перехрестя вул. Гагаріна - вул. Беспалова, грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.7, 2.3 (б), 11.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як пішохід похилого віку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, 1933 року народження. У результаті даного ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження, від який помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону не з'ясував, у чому саме полягають порушення ним Правил дорожнього руху України, не дав належної оцінки усім доказам по справі та дійшов до необґрунтованого висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив усі доводи його апеляції, а ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Також посилається на неправильне застосування ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, згідно якої його слід було звільнити від кримінальної відповідальності, а не від покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, прокурора, який підтримав скаргу частково та просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Засудженим у касаційній скарзі, як убачається з її змісту, порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового й судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій та їм дана належна оцінка.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження засудженого про те, що судом не встановлено наявність у його діях порушень конкретних пунктів Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) спростовується наведеними у вироку доказами, які суд дослідив у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону та дав їм у сукупності належну оцінку.

Посилання ОСОБА_6 на необґрунтоване залишення поза увагою суду висновку автотехнічної експертизи № 133 від 29 квітня 2005 року є безпідставним, оскільки суд у вироку зазначив мотиви, чому бере до уваги та покладає в основу вироку саме висновок автотехнічної експертизи № 334 від 25 жовтня 2011 року, а не інший, та дав цьому висновку відповідну оцінку.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією засудженого, доводи якої аналогічні наведеним вище доводам його касаційної скарги, погодився із висновками місцевого суду, про що в ухвалі з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону наведено мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно.

Разом із тим, доводи засудженого про безпідставне звільнення його від покарання, а не від кримінальної відповідальності згідно Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року (3680-17) є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 6 цього Закону особи, які підпадають під дію ст. 1 Закону, звільняються від кримінальної відповідальності.

Всупереч наведеним вимогам, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_6 підпадає під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, оскільки має на утриманні малолітню дитину, та за наявності згоди засудженого на застосування до нього амністії звільнив його від призначеного покарання, а не від кримінальної відповідальності. При цьому місцевий суд у резолютивній частині вироку послався на ст. 6 Закону, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції наведене порушення закону не усунув, а тому колегія суддів дійшла висновку, що вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду слід скасувати, а ОСОБА_6 - звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (в редакції 1960 року), пунктами 11, 15 Розділу ХІ (Перехідні положення) Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

На підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності. Провадження по справі закрити.