5-5714км12 Про умисне зловживання владою в інтересах третіх осіб, скоєне працівником правоохоронного органу - 20.12.2012 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою виконуючого обов'язки прокурора м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 червня 2011 року.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимості не мав,

засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі службою в органах внутрішніх справ, строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

За встановлених судом та детально наведених у вироку обставин ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ УПМ ДПА в місті Києві, будучи представником влади, маючи звання капітан податкової міліції, 21 липня 2009 року за попередньою домовленістю зустрівся з директором ТОВ «Белтімпорт» ОСОБА_2 у службовому кабінеті № 424 в м. Києві по вул. Шолуденка, 31, де надав йому для ознайомлення постанову про проведення виїмки документів у ТОВ «Белтімпорт» винесену старшим слідчим з ОВС УПМ ДПА у Харківській області ОСОБА_3 та повідомив, що в ході слідства по зазначеній справі виявлено низку підприємств з ознаками фіктивності, з якими нібито ТОВ «Белтімпорт» мало взаємовідносини.

Встановивши характер взаємовідносин ТОВ «Белтімпорт» з ТОВ «Луганбуд-ВД», ТОВ «Лугмедіаформат», ТОВ «Спаркес Строй Плюс», з їх керівництвом, яким видом діяльності займається ТОВ «Белтімпорт», ОСОБА_1, зловживаючи владою, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, використовуючи надану йому владу в інтересах служби, наголосив ОСОБА_2 про те, що йому необхідно буде визначитися з тим, що він буде готувати документи для виїмки та в подальшому готуватися до податкової перевірки, або він перерахує кошти в благодійний фонд, назву якого повідомить додатково, а також вказав про необхідність термінового прийняти рішення.

23 липня 2009 року ОСОБА_1, у службовому кабінеті, будучи працівником правоохоронного органу, зловживаючи владою, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, використовуючи надану йому владу всупереч інтересам служби, повідомив ОСОБА_2, що для уникнення проведення виїмки документів та для того щоб слідчий з ОВС УПМ ДПА у Харківській області ОСОБА_3 повторно не надсилав постанову про проведення виїмки документів у ТОВ «Белтімпорт», необхідно перерахувати грошові кошти в сумі 20000 грн. на розрахунковий рахунок благодійного фонду, на що останній погодився.

27 липня 2009 року директор ТОВ «Белтімпорт» отримав від ОСОБА_1 лист з реквізитами благодійного фонду «Сварог», на рахунок якого ОСОБА_2 мав перерахувати 20000 грн.

Виконуючи вимоги ОСОБА_1, 30 липня 2009 року та 3 серпня 2009 року ОСОБА_2 перерахував грошові кошти в сумі 20000 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АКІБ Укрсиббанк в місті Харкові (МФО 351005) Всеукраїнського благодійного фонду «Сварог» за не проведення виїмки документів фінансово-господарської діяльності та взаємовідносин між ТОВ «Бемтімпорт» з ТОВ «Луганбуд-ВД», ТОВ «Лугмедіаформат», ТОВ «Спаркес Строй Плюс» та не застосовування під час перевірок співробітниками УПМ ДПА в місті Києві можливих штрафних санкцій до очолюваного ним підприємства ТОВ «Бемтімпорт».

Вказані дії ОСОБА_1 призвели до породження у ОСОБА_2 впевненості про можливість шляхом надання грошових коштів державному службовцю одержати таким чином певні блага, пільги та переваги, що заподіяло істотної шкоди державним інтересам, а саме підриву авторитету та престижу державної влади.

Вироком виключено з обвинувачення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину епізоди зловживання владою в інтересах третіх осіб за аналогічних обставин по відношенню до президента АТЗТ «Сільвер-Поліграв» ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5 та голови правління ЗАТ «Енран» ОСОБА_6

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 2 червня 2011 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2010 року змінено.

В резолютивній частині вироку позбавлення права займати посади в органах внутрішніх справ замінено на позбавлення права займати посади в органах податкової міліції.

В решті вирок залишено без міни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є невірним, оскільки судом першої інстанції не було належним чином враховано усіх обставини скоєного злочину та особу засудженого. Також поза увагу суду залишилося питання щодо позбавлення засудженого звання капітана міліції в порядку ст. 54 КК України. Крім того, необґрунтованими є висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину за епізодами зловживання владою в інтересах третіх осіб за аналогічних обставин по відношенню до президента АТЗТ «Сільвер-Поліграв» ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5 та голови правління ЗАТ «Енран» ОСОБА_6

В своїх запереченнях захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою судового слідства. Прокурор вважає необґрунтованим виключення з пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення епізодів щодо зловживання владою в інтересах третіх осіб: президента АТЗТ «Сільвер-Поліграв» ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5 та голови правління ЗАТ «Енран» ОСОБА_6 Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Свої висновки з цього питання судові інстанції мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи прокурора.

Так судом першої інстанції враховано, що згідно показань ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони самі прийняли рішення про перерахування благодійного внеску на рахунок благодійного фонду «Сварог». Ніякого примусу з боку ОСОБА_1 чи погроз не було. У них була можливість і не перераховувати благодійні внески до фонду. Крім того, жоден з цих свідків не звертався до правоохоронних органів із заявою про злочин до того часу, поки їх не викликали до СБУ.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обвинувачення в частині зловживання владою ОСОБА_1 в інтересах третіх осіб по відношенню до президента АТЗТ «Сільвер-Поліграв» ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5 та голови правління ЗАТ «Енран» ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому зазначені епізоди підлягали виключенню з обвинувачення за відсутністю в діях підсудного складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

З огляду на викладене, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364 КК України є правильною.

Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає непереконливими доводи касаційної скарги прокурора про те, що звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, з встановленням іспитового строку і покладенням на нього певних обов'язків, не будуть достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, застосовуючи до засудженого ОСОБА_1 вимоги ст. ст. 75, 76 КК України і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, ч. 1 ст. 76 КК України, суд першої інстанції врахував тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, щиро кається, наявність пом'якшуючої обставини - щирого каяття, відсутність обтяжуючих вину обставин, а також відсутність тяжких наслідків від дій засудженого. Наведені обставини за переконанням судів першої та апеляційної інстанцій, свідчать про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування реального покарання.

З такими висновками судів погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Будь-яких підстав для призначення засудженому більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Твердження прокурора про винесення вироку з грубим порушенням вимог кримінального закону оскільки суддя не навів у вироку відповідних мотивів незастосування ст. 54 КК України не ґрунтується на вимогах кримінального та кримінального процесуального законів, оскільки призначення даного виду додаткового покарання є тільки правом суду. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання, сторона обвинувачення під час судового розгляду справи не порушувало перед судом питання щодо необхідності застосування до підсудного даного виду додаткового покарання.

Вирок суду відповідає вимокам ст. 334 КПК України.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, по справі не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора м. Києва залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.