5-5341км12 Про незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів - 18.12.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 22 березня 2004 року Ковпаківським районним судом м. Сум за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням статей 69, 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 05 липня 2005 року після відбуття покарання; 05 липня 2007 року Зарічним районним судом м. Сум за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, звільненого 05 листопада 2007 року після відбуття покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, щодо якого вирок не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_5 змінено. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК. В іншій частинні вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 06 вересня 2011 року біля 10 год. 30 хв., знаходячись АДРЕСА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з проникненням в житло, повторно, вчинив таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 2 880 грн.

Цього ж дня, біля 11 год. 30 хв., ОСОБА_5 знаходячись АДРЕСА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з проникненням в житло, повторно таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_8, чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму 14 411 грн. 98 коп.

Цього ж дня, близько 13 год. ОСОБА_5 знаходячись АДРЕСА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з проникненням в житло, таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_9, чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на загальну суму 10 458 грн.

У касаційній скарзі заступник прокурора Кіровоградської області просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та його особі, внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, обмежився лише повторним посиланням на обставини, які були ураховані судом першої інстанції при призначенні покарання. На думку прокурора, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_5 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_5 подав свої заперечення, в яких, з урахуванням даних про особу, його соціального статусу, просив залишити судове рішення апеляційної інстанції без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

У судове засідання касаційної інстанції засуджений ОСОБА_5, його захисник, потерпілі не з'явилися, не повідомивши Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ про причини своєї неявки та про своє бажання брати участь у розгляді справи. Будь-яких даних про те, що засуджений не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом касаційної інстанції, немає. Крім того, відповідно до вимог статей 362, 394 КПК 1960 року, участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року, не є обов'язковою і це положення відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, потерпілого у касаційній інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Подія злочину, доведеність вини ОСОБА_5 та кримінально-правова оцінка діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Однак апеляційний суд вказані вимоги закону належним чином не виконав.

Так, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ухвалюючи рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд послався на те, що він визнав вину, розкаявся, що завдані збитки відшкодовано, має утриманців. Однак суд не зазначив, які обставини справи і дані про особу дають підстави стверджувати про можливість його виправлення без відбування покарання з відповідним контролем за ним.

При цьому суд фактично не врахував ступінь тяжкості злочину, вагомість та небезпечність вчинених ним діянь, не зважив на ряд обставин, які мають значення для визначення відповідного покарання.

Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_5 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, за які йому призначалося покарання із застосуванням ст. 69 КК, проте він належних висновків для себе не зробив і, маючи не зняту і непогашену судимість, повторно вчинив три епізоди корисливого злочину на протязі одного дня, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора в касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, за результатами якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи, суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині за тих самих обставин та даних про його особу, то рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним, покарання явно несправедливим унаслідок м'якості.