Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Британчука В.В., суддів Матієк Т.В., Романець Л.А., за участю прокурора Гошовської Ю.М., захисника ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2011 року.

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 лютого 2006 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 2 роки;

- ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ст. 304 КК України виключена з обвинувачення ОСОБА_6 як така, що не знайшла свого підтвердження.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вирок щодо який набрав чинності.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2011 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та особами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, 12 серпня 2004 року в с. Ляшківка Дніпропетровської області з автомобіля ОСОБА_12 викрали майно на загальну суму 575 грн.

ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та особами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, 28 серпня 2004 року в с. Шарівка Дніпропетровської області з автомобіля ОСОБА_13 таємно викрали майно на загальну суму 575 грн.

Крім того, 28 січня 2005 року за попередньою змовою між собою ОСОБА_6 ОСОБА_8 та особами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком в смт. Царичанка Дніпропетровської області з автомобіля ОСОБА_14 таємно викрали майно на суму 500 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та особами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, 14 лютого 2005 року викрали з автомашини ОСОБА_15 майно на загальну суму 450 грн.

Також 27 лютого 2005 року ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_7 та особами ОСОБА_10 і ОСОБА_11, справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з розшуком, у с. Вільховатка Полтавської області проникли до гаража ОСОБА_16, звідки таємно викрали майно потерпілого на загальну суму 7 359 грн та майно потерпілого ОСОБА_17 на суму 5 500 грн.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та закриття провадження у справі за недоведеністю винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених злочинів. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином та не спростував доводи поданих апеляцій, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам кримінально - процесуального закону.

Касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 містить аналогічне прохання щодо скасування ухвали суду апеляційної інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону та його права на захист.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання доводів скарги, прокурора, який підтримав скаргу частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції внаслідок невідповідності ухвали цього суду вимогам ст. 377 КПК України, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги засудженого та його захисника підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді даної справи та винесенні ухвали не дотримався вимог вказаної норми кримінально - процесуального закону.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, засуджений, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_18 подали апеляції з доповненнями, в яких порушували питання про скасування вироку з мотивів істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, порушення права на захист та неповноти досудового і судового слідства.

Зокрема, в апеляції захисник ОСОБА_18 стверджував про те, що до ОСОБА_6 були застосовані недозволені методи слідства та тортури, йому на досудовому слідстві відмовляли в наданні захисника. Зазначав, що клопотання захисту про виклик та допит свідків, які можуть підтвердити вказані обставини, судом не задоволено без наведення жодних мотивів. Стверджував про упередженість суду та безпідставне не взяття до уваги показань свідків на підтвердження алібі його підзахисного, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та фальсифікацію матеріалів даної справи. Окрім того, у вироку вказано про вчинення крадіжок за попередньою змовою з ОСОБА_10, вирок щодо якого не постановлено.

Захисник ОСОБА_5 у своїй апеляції з доповненнями, стверджувала про те, що вирок суду винесено з порушеннями вимог ст. 323 КПК України, оскільки судом не було належно перевірено усі докази по справі та не дана їм відповідна оцінка, не було враховано показання свідків на підтвердження непричетності ОСОБА_6 до вчинення даних злочинів та не наведено у вироку обґрунтованих мотивів, з яких суд відкидає ці докази. Крім того, наголошувалося на застосуванні до підзахисного недозволених методів слідства і поверховість та упередженість при проведенні перевірки за цим фактом. На обґрунтування своїх доводів захисник долучала до апеляції копії постанов прокурора та відповідей на звернення, які підтверджують неодноразове скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за цим фактом та наявність у ОСОБА_6 скарг на стан здоров'я у період досудового слідства, які захисник пов'язує саме із застосуванням до підзахисного недозволених методів слідства. Також захисник посилалася на суперечливість показань ряду свідків по справі, фальсифікацію матеріалів справи та про безпідставне незадоволення судом клопотань захисту про виклик та допит свідків, які могли би підтвердити невинуватість підсудного. В обґрунтування своїх доводів захисник вказувала на конкретні матеріали із зазначенням аркушів справи.

Засуджений ОСОБА_6 у поданій ним апеляції наполягав на тому, що до нього були застосовані недозволені методи слідства, стверджував про неповноту судового розгляду справи, фальсифікацію матеріалів справи та ненадання судом належної оцінки усім доказам по справі.

Відхиляючи доводи апеляції, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 ґрунтуються на вірно оцінених судом доказах, пославшись при цьому на показання засудженого та інших обвинувачуваних у цій справі, дані ними на досудовому слідстві, зазначивши що вони узгоджуються з іншими доказами по справі. Крім того, суд вказав, що алібі засудженого перевірялося судом першої інстанції, при цьому висновок про неприйнятність показань свідків з цього приводу мотивовані. Також суд апеляційної інстанції послався на проведену перевірку по факту застосування недозволених методів слідства, вказавши, що такі факти не знайшли свого підтвердження.

При цьому суд апеляційної інстанції у порушення вимог кримінально-процесуального закону жодним чином не спростував доводів апеляцій стосовно неповноти проведення зазначеної перевірки, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, суперечливості показань свідків, фальсифікації матеріалів справи, а також порушення місцевим судом вимог кримінально-процесуального закону та необґрунтованості відхилення клопотань захисту.

Отже, суд апеляційної інстанції формально розглянув матеріали справи, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих апеляцій, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи апеляцій, дати їм та висновкам суду першої інстанції відповідну оцінку, прийняти обґрунтоване законне рішення та належним чином його мотивувати.

Окрім того слід звернути увагу на те, що в ухвалі апеляційного суду невірно зазначено рік постановлення вироку місцевого суду.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (в редакції 1960 року), пунктами 11, 15 Розділу ХІ (Перехідні положення) Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.