Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні 11 грудня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вимогами ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено десятого рангу посадової особи місцевого самоврядування.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи головою Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, а саме - ОСОБА_2, використовуючи надані їй права та повноваження всупереч інтересам служби, у січні 2006 року видала завідомо неправдивий документ - витяг з рішення 19 сесії 4-го скликання Жовтневої сільської ради Кагарлицького району від 16 січня 2006 року про передачу у власність останньому земельної ділянки, який підписала та скріпила печаткою, після чого вказаний документ було надано до Кагарлицького районного відділу Київської регіональної філії Центру ДЗК для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою. У результаті злочинних дій ОСОБА_1 із земель Жовтневої сільської ради Кагарлицького району Київської області незаконно вилучено 1,0034 га. земельних угідь загальною вартістю 298 973 грн., чим було заподіяно тяжкі наслідки інтересам держави.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор порушив питання про скасування вироку через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженої, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд неправильно застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки додаткові покарання, однакові за видом і розміром поглиненню не підлягають, неправильно застосував кримінальний закон, а саме ст. 54 КК України. Крім того, прокурор у своїй скарзі послався на те, що суд не вказав, у якій редакції Кримінального кодексу України (2341-14) засуджено ОСОБА_1, безпідставно не звільнив її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та під час розгляду справи порушив вимоги ст. 275 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Так, колегія суддів погоджується з доводами скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину та до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України у січні 2006 року, який є злочином середньої тяжкості, а тому остання підлягала звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Проте зазначене питання судом не обговорювалось, думка ОСОБА_1 з цього приводу не з'ясовувалась.

Крім того, суд, призначивши ОСОБА_1 додаткове покарання в однаковому розмірі, в порушення ст. 70 КК України застосував принцип поглинення призначених покарань.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене, а також інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, зокрема, щодо неправильного застосування ст. 54 КК України, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.