Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 6 грудня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2012 року.

Вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів, судових витрат та заявленого у справі цивільного позову.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 27 липня 2009 року, приблизно о 1 годині 20 хвилин, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин сварки з ОСОБА_2, з метою спричинення тілесних ушкоджень, використовуючи ніж наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я, а також проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодження лівої легені, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2012 року вирок Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень та перекваліфікацію його дій на ст. 124 КК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою досудового і судового слідства. Зазначає, що тілесне ушкодження потерпілому він завдав захищаючись від неправомірних дій останнього і в нього не було умислу на спричинення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження. Вважає за можливе призначення йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, однак, суди першої та апеляційної інстанції належним чином на його доводи уваги не звернули і призначили йому покарання, яке не відповідає обставинам справи та його особі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Свої висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК наведено у вироку.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку: сукупність послідовних показань потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив факт завдання йому ОСОБА_1 ножового поранення, а також показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо характеру тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_2 та причин їх появлення; протокол огляду місця подій від 27 липня 2009 року, висновки експертизи № 51 від 31 серпня 2009 року, висновки проведених судово-імунологічних експертиз щодо виявлених на місці злочину та одягу слідів крові та природу їх походження, висновок судово-медичної експертизи № 375 від 31 серпня 2009 року щодо характеру виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги про неправильність кваліфікації дій засудженого, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, були ретельно перевіренні апеляційним судом і на їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК в ухвалі апеляційного суду наведено відповідні аргументи. Дати іншу оцінку доказам, про що просить засуджений у касаційній скарзі, а також змінити судові рішення у справі та перекваліфікувати його дії у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи касаційний суд згідно з чинним законодавством не вправі.

Зазначені у вироку докази, на думку колегії суддів, не свідчать, що ОСОБА_1 під час умисного завдання ОСОБА_2 ножового порання перевищив межі необхідної оборони, а тому судом вірно кваліфіковано його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та його особі. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для пом'якшення засудженому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України колегією суддів не встановлено.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.