Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі :

засудженої ОСОБА_5,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму,

за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 місяців арешту;

за ч. 1 ст. 396 КК України на 3 місяці арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді арешту строком на 6 місяців.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляцію засудженої і вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року змінив в частині призначення покарання. Пом’якшено ОСОБА_5 ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 3 місяців арешту; за ч. 1 ст. 396 КК України до 2 місяців арешту. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_5 визначено 3 місяці арешту.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

08 грудня 2009 року близько 9 години у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, засуджена у футлярі швейної машинки, яку періодично брала в останньої у користування, у поліетиленовому пакеті знайшла, таким чином незаконно без мети збуту та не маючи передбаченого законом дозволу, придбала самозарядний пістолет калібру 9 мм з глушником, що являється нарізною вогнепальною зброєю, придатною для стрільби, який належав особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Після чого вказаний пістолет перенесла за місцем свого проживання у квартиру № 12 у цьому ж будинку. У подальшому, достовірно знаючи, що особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, скоїла 09 листопада 2009 року умисне вбивство подружжя і виявлений нею пістолет є знаряддям вчиненого особою тяжкого злочину, заздалегідь не обіцяючи, умисно, з метою приховування цього злочину, не повідомила про нього правоохоронні органи про відомі їй обставини злочину та зберігала вказану зброю за місцем свого проживання до 17 год. 08 грудня 2009 року. Після цього перенесла пістолет на вул. Героїв Крут та викинула його у річку.

У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, а також на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, прокурора на підтримання касаційної скарги в частині м’якості призначеного засудженій покарання, засуджену, яка заперечувала проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 396 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що ж стосується доводів прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду та міри покарання ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України, та переходячи до іншого, більш м’якого покарання, передбачено санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, суд, як видно з вироку, послався на те, що засуджена визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, з’явилась із зізнанням, вперше притягується до кримінальної відповідальності, дані про особу винної, яка за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утримання неповнолітню дочку, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_5 покарання місцевий суд, не в достатній мірі урахував як ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, так і дані про її особу, обставини, які пом’якшують покарання. Суд апеляційної інстанції, виходячи з конкретних обставин справи, даних про особу засудженої, дійшов до обґрунтованого висновку про пом’якшення засудженій призначеного за ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 263 із застосуванням ст. 69 КК України покарання за його розміром.

Колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_5 покарання судом апеляційної інстанції є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Порушень вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом не встановлено.

За наведених обставин, підстав для скасування постановленого судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.