5-48к10 Про умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого - 13.01.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 13 січня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року.

Вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Вироком місцевого суду ОСОБА_2 засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за таких обставин.

14 березня 2009 року в період часу з 7.30 год. до 11.00 год., перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 в ході сварки, яка виникла під час розпиття алкогольних напоїв з потерпілим ОСОБА_3, став наносити останньому удари руками і ногами в різні частини тіла, внаслідок чого ОСОБА_3 втратив свідомість. Після цього ОСОБА_2 почергово засовував в анальний отвір потерпілого пляшку і дерев'яну ніжку від табурета, а потім наніс ніжкою від табурета удар в область голови потерпілого ОСОБА_3

Виявивши, що ОСОБА_3 не подає ознак життя, з метою приховання скоєного злочину, ОСОБА_2 імітував самогубство ОСОБА_3, з цією метою накинув електричний дріт з петлею та брючний ремінь на шию ОСОБА_3, та прив’язав до ніжки крісла. Після вчиненого засуджений втік з місця злочину.

Внаслідок нанесення ОСОБА_2 ударів потерпілому ОСОБА_3 та імітації ним самогубства останнього, потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

За апеляцією прокурора апеляційним судом Полтавської області вирок місцевого суду скасовано та постановлено 28 вересня 2010 року свій вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та засуджено на 13 років позбавлення волі.

Як встановлено апеляційним судом ОСОБА_2 14 березня 2009 року в період часу з 7.30 год. до 11.00 год., перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, в ході сварки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_3, з метою позбавлення потерпілого життя, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх суспільно-небезпечний характер та наслідки, бажаючи їх настання, наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого він впав, а потім численні удари руками і ногами по голові та тулубу, внаслідок чого ОСОБА_3 втратив свідомість. Після цього ОСОБА_2 почергово засовував в анальний отвір потерпілого пляшку і дерев'яну ніжку від табурета. Потім з метою довести до кінця свій умисел на умисне вбивство наніс цією ніжкою сильний удар в область голови потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого останній помер.

Виявивши, що ОСОБА_3 не подає ознак життя, з метою приховання скоєного злочину, ОСОБА_2 імітував самогубство ОСОБА_3, накинувши електричний дріт з петлею та брючний ремінь на шию ОСОБА_3, та прив’язав до ніжки крісла. Після вчиненого засуджений втік з місця злочину.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та направлення справи на нове розслідування. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, застосування незаконних методів ведення досудового слідства та порушення права на захист в апеляційному суді. Вважає, що апеляційний суд неповно дослідив всі обставини справи, внаслідок чого неправильно кваліфікував його дії та призначив занадто суворе покарання;

- захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і направити справу на нове розслідування. Посилається на ті ж підстави, які зазначені в касаційній скарзі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, захисника ОСОБА_1, яка просила задовольнити касаційні скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Викладені в касаційних скаргах доводи про необгрунтованість засудження ОСОБА_2 та незаконність постановленого апеляційним судом обвинувального вироку щодо нього, є непереконливими.

Так, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самого засудженого, які він давав під час досудового слідства, виклав у своїй явці з повинною, підтвердив під час відтворення обстановки і обставин події, про обставини, за яких він наносив удари потерпілому, та дії, спрямовані на приховання його вбивства (т.1 а.с.38-39, 40-43, 123-129, 136-140, 142-158, 175-176).

За даними висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_3 було нанесено близько 15-20 ударів в різні частини тіла, його смерть настала внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа з крововиливом у стовбур мозку (т.2 а.с. 182-183).

Усім цим доказам апеляційний суд надав належної оцінки.

Виходячи з установлених судом обставин справи, враховуючи характер вчинюваних засудженим дій, пов’язаних із нанесенням удару з великою силою дерев’яною ніжкою по голові потерпілому, який перебував у безпорадному стані, поведінку ОСОБА_2 після вчинення злочину, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про спрямованість умислу ОСОБА_2 саме на заподіяння смерті ОСОБА_3 та правильно кваліфікував винні дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Доводи про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів ведення досудового слідства є необґрунтованими, оскільки були предметом перевірки прокуратури і не знайшли свого підтвердження. Постановами прокурора Семенівського району Полтавської області від 24 червня 2009 року та 30 серпня 2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, які проводили досудове слідство по кримінальній справі щодо засудженого, за відсутністю ознак злочину в їхніх діях.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.