Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ст. 76 КК України;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 2 роки.

Ухвалою колегії суддів Судової палати Апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_5 на початку вересня 2009 року на березі річки Латориця між м. Мукачево та с. Нове Давидково Мукачівського району знайшов декоративну рослину коноплі, яку незаконно привласнив та переніс до недобудованого будинку в мікрорайоні "Паланок" в м. Мукачево, де її висушив, відділив сухі листя від стебла і перетер руками, тим самим виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс вагою 265,9 г., який помістив у поліетиленовий пакет та незаконно зберігав без мети збуту до середини вересня 2009 року. Потім переніс вказаний пакет з наркотичним засобом по місцю свого проживання в АДРЕСА_1, розфасував у два гумові пакети та сховав на горищі будинку.

Пізніше, 22 листопада 2009 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взяли по одному гумовому пакету з наркотичним засобом, перевезли його на маршрутному таксі сполученням м. Мукачево – м. Виноградів до м. Берегово, звідки на легковому автомобілі марки "ГАЗ-21" перевезли в с. Яноші Берегівського району та пішки перенесли до поля між с. В.Бийнань та с. Косонь цього ж району, де були затримані прикордонним нарядом.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ступеню тяжкості злочину ними злочину, неправильного застосування кримінального закону, а також допущеними істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Також посилається і на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України. Мотивує це тим, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, звільнивши ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, належним чином не обґрунтував прийняте рішення про можливість виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без відбування покарання. Крім того, на думку прокурора, порушено право засуджених на захист, оскільки у повнолітнього ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6 був один захисник, що відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) є недопустимим.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання частково касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і кваліфікації їх дій за ч. 1 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора про порушення права засуджених на захист, то вони не заслуговують на увагу.

З огляду на матеріали кримінальної справи під час досудового слідства захисником ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було допущено адвоката ОСОБА_7, який брав участь у справі до закінчення досудового слідства і під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Із наявних у справі матеріалів убачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на момент незаконного придбання наркотичного засобу на початку вересня 2009 року засуджений не досяг 18- річного віку. ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на момент вчинення злочину (22 листопада 2009 року ) не досяг 18- річного віку.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо обставин, які відповідно ст. 61 КК України, виключали участь у справі захисника – адвоката ОСОБА_7, тим більше, що в ході досудового слідства та у судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 давали однакові показання, повністю визнали свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину і суперечності їх інтересів, яка б забороняла захиснику здійснювати захист одночасно їх двох, не було.

За викладених обставин, посилання прокурора на допущені судом істотні порушення кримінального–процесуального закону, що виразилось у не з’ясуванні судом під час попереднього розгляду справи, чи не було порушено право ОСОБА_6 на захист, а також не вжиття передбачених законом заходів до його забезпечення під час судового розгляду справи, оскільки згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину одним і тим самим захисником не допускається, не заслуговують на увагу.

Доводи в касаційній скарзі прокурора про необґрунтованість застосування судом ст. ст. 75, 104 КК України та невідповідність призначеного ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості є непереконливими.

З вироку видно, що призначаючи покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість злочину, дані про особи винних, які до кримінальної відповідальності притягаються вперше, їх каяття та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання з їх звільненням з випробуванням.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, доводи прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо м’якості призначеного покарання засудженому ОСОБА_5 були предметом перевірки в апеляційному суді, який дав їм належну оцінку і не знайшов переконливими.

Порушень вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом не встановлено.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом кримінального закону, як підстави для зміни вироку, через те, що судом невірно зазначено назву кримінально-виконачої служби, яка здійснюватиме контроль за поведінко засудженого протягом іспитового строку за місцем його проживання, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки зі змісту вироку убачається, що судом допущено технічну помилку, яку не можна уважати неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того, допущена помилка відповідно до вимог ст. 370 КПК не є істотним порушенням і не свідчить про неправосудність вироку. За необхідності або відповідно го клопотання ця помилка може бути виправлена самим судом на підставі статей 409 та 411 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями, 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 19 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – без змін.