Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Орлової С.О.,

суддів Єленіної Ж.М. і Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2010 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

12.11.2001 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України визначено іспитовий строк 1 рік;

05.06.2002 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 11 серпня 2009 року близько 12 години 00 хвилин умисно з корисливих мотивів надав свою квартиру АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для вживання наркотичного засобу – ацетильованого опію, отримавши винагороду у розмірі 10 гривень.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_2 не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і неправильним застосуванням кримінального закону. Уважає необґрунтованим застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 317 ч.2 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Обставинами, що пом’якшують покарання, судом визнано каяття засудженого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Тому доводи касаційної скарги прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_2 за ст. 317 ч. 2 КК України покарання за своїм розміром і видом є непереконливими.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Пославшись зокрема на позитивну характеристику засудженого, суд не зазначив, в чому саме полягає його позитивність. З наявної ж в матеріалах справи характеристики убачається тільки те, що до житлово-комунального підприємства за місцем його проживання не надходило скарг від сусідів. Також судом не було враховано, що ОСОБА_2 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та до нього застосовувались положення ст. 75 КК України, після чого він на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин.

Непереконливим є посилання суду як на підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням і на наявність на його утриманні малолітньої дочки, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з якої убачається, що ОСОБА_2 не зареєстрований батьком цієї дитини. А ті обставини, що засуджений повністю визнав себе винуватим, щиро покаявся, не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

За таких обставин звільнення ОСОБА_2 від покарання на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді буде встановлена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України, та ті ж дані про його особу, то призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.