Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів Сахна Р.І., Вільгушинського М.Й.

за участю прокурора Чорної І.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1,

вироком апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2010 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця Івано-Франківської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 06.02.2001 року за ч. 2 ст. 117 КК України на сім років позбавлення волі, звільненого 22.09.2005 року умовно достроково на 2 роки 2 місяці 22 дні,-

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим – довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинання невідбутої частини покарання за вироком суду від 6 лютого 2001 року більш суворим – довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1 28 липня 2007 року приблизно о 23 годині, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з метою вчинення розбою та умисного вбивства мешканки села Белелуя Снятинського району ОСОБА_2, незважаючи на те, що вхід на подвір’я її будинку був закритий, незаконно проник в її будинок. Зайшовши до кімнати, почав відразу вимагати у ОСОБА_2 гроші, схопивши потерпілу за шию і наносячи удари. Побачивши на столі ніж, схопив його та несподівано наніс цілеспрямований удар у життєво-важливий орган – шию, спричинивши ОСОБА_2 колото-різану рану шиї справа з пошкодженням сонної артерії, яка супроводжувалась масивною зовнішню кровотечею, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, від яких відразу наступила смерть потерпілої.

Маючи на меті приховати вчинені злочини і інсценувати самогубство, ОСОБА_1 переніс тіло ОСОБА_2 на ліжко, переконавшись що жінка померла, витягнув ніж з шиї потерпілої і вложив його в її руку. Після вчинення зазначених дій, ОСОБА_1 зробив обшук в будинку та знайшов у шафі грошові кошти в сумі 5000 гривень, після чого покинув місце події.

У касаційній скарзі прокурор просив вирок скасувати підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, вказує, що мотивувальна частина вироку щодо ОСОБА_1 постановлена с порушенням вимог ст. 334 КПК України, а саме, не містить вказівки на обставини, які визначають форму вини та мотиви вчинених ОСОБА_1 злочинів, та доказів на яких ґрунтується висновок суду, а також доведеність винності засудженого. Вказує, що в порушення ст. 257 КПК України, суд безпосередньо не дослідив докази у справі, а саме не допитав потерпілого та свідків, а обмежився лише оголошенням їх показів, наданих в ході досудового слідства.

Засуджений у своїй касаційній скарзі просить вирок щодо нього змінити, вказує на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі. Просить призначити йому більш м’яке покарання, та направити на лікування психічних розладів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, заслухавши пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, вважає, що дані скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, безпосередньо дослідивши зібрані по справі докази, суд здійснив їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, встановивши обставини справи з належною повнотою.

Дії ОСОБА_1 щодо вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з проникненням у житло, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством потерпілої ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження прокурора, що вирок суду щодо ОСОБА_1 є необґрунтованим і таким, що не визначає ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, колегія суддів вважає безпідставними.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Згідно з ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, обставин, що свідчили б про істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування судом апеляційної інстанції кримінального закону, які б перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу не встановлено .

Доводи касаційної скарги засудженого, про те що він страждає на психічні розлади, не відповідають фактичним обставинам справи, та спростовуються матеріалами справи, а саме актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи.(т. 1 а.с. 188-190). Не ґрунтуються на матеріалах справи також і доводи засудженого про порушення його права на захист. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що всі необхідні слідчі дії проводилися за участю захисника, який призначався відповідно до вимог ст.ст. 45 – 47 КПК України (1001-05) з моменту заявлення засудженим клопотання.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Суд за наявності пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, а саме рецидив злочинів, скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніня та щодо особи похилого віку, правильно прийшов до висновку про призначення покарання засудженому у вигляді довічного позбавлення волі, а тому підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, при винесенні вироку суд, поряд з іншими доказами, посилався на показання свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які в судове засідання не викликались і не допитувались. Оскільки показання цих свідків були отримані судом в порушенням вимог ст. 306 КПК України, тому посилання на показання цих свідків підлягає виключенню з вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку показання свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.